Сьогодні о 18:58
У Бєлгороді (РФ) протягом двох діб сапери знешкоджували боєприпас, який російський військовий літак скинув просто на місто. Подібні інциденти давно перестали бути поодинокими: їхня кількість уже йде на сотні. Так, 5 січня російський бомбардувальник скинув на територію Бєлгородської області 500-кілограмову авіаційну бомбу з фугасною бойовою частиною — ФАБ-500.
Поки в Росії продовжують горіти нафтобази, а на вулицях ще донедавна мирних міст з’являються вирви від авіабомб, скинутих власною авіацією, глава МЗС РФ Сергій Лавров продовжує стверджувати, що всі “цілі СВО буде досягнуто”. Однак війна, розв’язана Кремлем, дедалі частіше повертається бумерангом — вибухами, енергетичними аваріями та зубожінням регіонів.
Війна повертається бумерангом: російські бомби та ракети падають на Росію
Увечері 21 січня на одній із центральних вулиць Бєлгорода утворилася величезна вирва від падіння боєприпаса. Авіабомба пішла в землю і не здетонувала, однак влада була змушена перекрити половину міста і тимчасово евакуювати майже 2 000 жителів. На запитання про походження боєприпаса офіційної відповіді так і не пролунало. Водночас на фотографіях з місця події чітко видно фрагмент УМПК — уніфікованого модуля планування і корекції. Цей аеродинамічний комплект встановлюється на вільнопадаючі авіабомби і активно застосовується російською авіацією для ударів по Харківській області. Фактично російський літак скинув боєприпас на власну територію.
За підрахунками видання “Астра”, лише за 2025 рік у Росії зафіксовано 143 випадки позаштатного сходження боєприпасів. Федеральні телеканали про такі інциденти воліють не говорити, так само як і про енергетичну кризу, яка з 8 січня розгортається у Бєлгородській області. Навіть губернатор регіону В’ячеслав Гладков називає ситуацію катастрофічною, хоча традиційно покладає відповідальність на Україну та місцевих жителів, яких звинувачує в поширенні паніки.
“Губернатор Бєлгородської області Росії, що межує з Україною, повідомив, що 600 тисяч жителів залишилися без електроенергії, опалення і води. У заяві, опублікованій у Telegram, В’ячеслав Гладков повідомив, що тривають роботи з відновлення постачання, але ситуація “надзвичайно складна”. На кадрах, знятих агентством Reuters у Бєлгороді, видно, що вуличні ліхтарі погасли, а місцеві жителі орієнтуються за допомогою ручних ліхтариків і автомобільних фар”, — пише Reuters.
Ще один показовий епізод стався в селищі Нова Адигея Краснодарського краю, де житловий будинок зазнав пошкоджень після влучання російської ракети ППО, що збилася з курсу. Внаслідок удару було зруйновано 25 квартир, кілька людей зазнали поранень. Російська пропаганда майже одразу почала поширювати версії про атаку українського безпілотника і навіть про ракету “Фламінго”. Однак відеозаписи з місця події показують, що ракета летіла з півдня, а не з північного заходу, де розташована Україна. Крім того, військові експерти вказують на ознаки, характерні саме для російської ракети С-300.
“На відео, знятих жителями, можна простежити весь процес — від моменту пуску ракети до її влучання в будинок, з багатьох різних ракурсів. На всіх записах видно чіткий білий димовий слід від польоту, який утворюється лише тоді, коли двигун працює на сумішевому твердому ракетному паливі. Такими агрегатами оснащені саме зенітні ракети російських комплексів ППО, а всі українські засоби ураження, зокрема безпілотники і крилаті ракети “Фламінго”, використовують бензин або гас, тому їхні двигуни за собою димового сліду не залишають”, — зазначив засновник Conflict Intelligence Team Руслан Левієв в інтерв’ю The Moscow Times.
Руйнування і загибель людей стали наслідком війни Путіна не лише для України, а й для самої Росії. Загальні бойові втрати армії РФ в Україні вже перевищили 1 млн 232 тисячі осіб. За даними Інституту вивчення війни, у 2025 році Росія змогла сформувати лише чотири нові дивізії замість запланованих 17. Разом з тим ставка була зроблена не на мотострілецькі з’єднання, а на піхотні та штурмові підрозділи. Виступаючи на Економічному форумі у Давосі, президент України Володимир Зеленський зазначив, що втрати російської армії зросли більш ніж удвічі, порівняно з минулим роком, а темпи мобілізації вже не компенсують сукупні втрати.
“Ми знаємо, що вони мобілізують 43 тисячі на місяць, і вони починають втрачати 35 тисяч. Із цих 43 тис. ви повинні знати — близько 10-15% тікають, а деякі отримують поранення. Але ви повинні розуміти, що їхня армія перестала зростати завдяки нашим операторам дронів і технологіям дронів. Це важливо для нас”, — зазначив президент України Володимир Зеленський.
Пожежі на НПЗ, вибухи на військових складах і знищені прямо на аеродромах літаки стали новою реальністю для російських громадян. Цього тижня масштабна пожежа сталася на нафтобазі у Пензі — одному з ключових постачальників пального для російської армії. Загалом удари по нафтопереробній галузі призвели до падіння постачання нафти в Росії до мінімуму за останні 15 років. Влада була змушена заборонити експорт бензину до 1 березня 2026 року, однак для відновлення галузі знадобляться не місяці, а роки.
“Якщо раніше епізодичні удари були спрямовані на завдання миттєвої шкоди, то зараз постійні атаки проводяться, щоб перешкодити відновленню роботи НПЗ, порушеної попередніми атаками, що щоразу уповільнює темпи ремонту. Безпілотники тепер дедалі частіше атакують не лише безпосередньо НПЗ, а й супутню інфраструктуру, наприклад, очисні системи підприємств. Регулярні пожежі на НПЗ призводять до довгострокового накопиченого збитку”, — йдеться у звіті аналітичної компанії Kpler.
На початку 2026 року бюджетна криза в регіонах РФ перейшла у відкриту фазу. Масові затримки зарплат працівникам бюджетної сфери стали нормою. Економіка стрімко сповільнюється: джерел зростання немає, інфляція прискорюється, а ключові галузі — від промисловості до сільського господарства — фіксують рекордні збитки. Нові податки, необхідні Кремлю для продовження війни, підривають бізнес: компанії йдуть у тінь, скорочують персонал або оголошують про банкрутство. Банківська система стикається з відтоком вкладів, зростанням неплатежів і дефіцитом ліквідності, а бюджет дедалі глибше занурюється у боргову залежність.
Напередодні Нового року кілька незалежних соціологічних компаній провели в Росії опитування громадської думки. 65% респондентів визнали, що 2025 рік виявився для них важким, супроводжувався постійною тривогою і стресом, і одночасно найгірше, за їхніми відчуттями, ще попереду. Судячи з того, що відбувається, кремлівська влада робить усе можливе, щоб ці побоювання справдилися. Війна, яку Кремль планував вести на чужій території і обіцяв завершити за три дні, вже майже чотири роки руйнує саму Росію.
Ціна війни для самої Росії виявиться дуже високою — експерти
Як військові втрати, удари по НПЗ і бюджетна криза змінюють соціальну та політичну реальність усередині Росії? Чи може ця війна завершитися без демонтажу всієї системи влади, яка її породила? На ці теми в ефірі телеканалу FREEДOM міркували Ілля Пономарьов, лідер З’їзду народних депутатів, депутат Держдуми РФ у 2007–2016 рр., та Андрій Сидельников, політик, лідер міжнародного руху “Говорите громче!”.
ІЛЛЯ ПОНОМАРЬОВ: У Росії завжди відбувається бійка бульдогів під килимом
— Політика Кремля не прямо пов’язана з тими проблемами, які є у населення. Безумовно, є тиск, є суспільні настрої.
Путін, безумовно, уважно стежить за соціологічними опитуваннями, за тим, що думають люди. Але думка еліт, зрештою, для нього набагато важливіша, ніж думка народу. А для еліт, своєю чергою, ключове питання в тому, що Акела не повинен промахнутися.
Чим би ця авантюра для Путіна не закінчилася, вона може закінчитися або ногами вперед, або, якщо він втримається, він зможе зберегти владу лише за умови, якщо зуміє довести своєму оточенню, що він усе зробив правильно і досяг якогось результату. Безумовно, це, м’яко кажучи, ускладнює переговорний процес, що ми й спостерігаємо весь останній рік.
Дуже важко пояснювати глибочезний цинізм, з яким кремлівське керівництво підходить до життя взагалі і до управління країною зокрема. Коли обираєшся депутатом і потім під час роботи регулярно зустрічаєшся з виборцями, вони тобі кажуть, що в Москві не розуміють ось цього, не розуміють того. А ти їм починаєш пояснювати, що вони все прекрасно розуміють, просто в них логіка інша. Те, що для вас є проблемою, для них, навпаки, є рішенням. І навпаки. Вони не зацікавлені в тому, щоб добре жили всі. Вони зацікавлені в тому, щоб добре жили вони.
І те, з чим Путін підходить до цієї так званої “спеціальної військової операції”, для нього є не лише вирішенням його політичних проблем і фінансових питань його найближчого оточення, які транслюються в політичні бенефіти. Він ще й хоче максимально вичистити російське суспільство, так би мовити, від соціально дезадаптивних елементів. Саме тому з самого початку “СВО” на війну відправляли злочинців, потім — найбідніші верстви населення, які не вписані в економічні процеси й змушені жити на допомогах і різних соціальних програмах, тобто тих, хто для вибудуваної ними економічної системи є проблемою.
Далі починається проста математика: скільки ми таких людей утилізували і скільки їх залишилося. В Україні постійно говорять про “м’ясні штурми”, про те, що так багато росіян гине і це для Путіна проблема. Для нього це, навпаки, завдання — щоб загинуло якомога більше подібного роду росіян. Він напряму реалізує це завдання і вважає, що на виході з цієї війни в нього буде менша кількість цього самого криміналу, ніж було до неї. Тому що велика кількість просто загине.
А що робити з тими, хто залишиться? Про це він думатиме потім. І, найімовірніше, з тими, хто залишиться, він робитиме наступну воєнну кампанію. Тому що вони вже пройшли вогонь, воду і мідні труби, загартувалися в боях, то чого ж такий ресурс втрачати? Он ще країни Балтії існують, Польща, Казахстан — цілком можна їх там застосувати.
Масового процесу повернення з фронту додому не відбувається. У відсотковому співвідношенні в Україні більше людей повертається додому, ніж у Росії. Хоча, звісно, хтось усе одно повертається. Там іноді один за десятьох. Саме один за десятьох, і це помітно, судячи з того, як вони діють і що витворяють.
Навіть ці одиниці, які повертаються, Путін вважає контрольованими. Він вважає, що у нього в країні все під контролем — у всіх регіонах і так далі. Але чи справді все так контрольовано, як він хотів би це бачити? Це питання того, з чим порівнювати.
Загалом рівень керованості досить високий. Але в Росії це завжди відбувається в режимі сутички бульдогів під килимом. Ти дивишся — ніби рівний простір, а потім одна кісточка вилетіла, друга кісточка, чиясь закривавлена, відгризена нога з’явилася. Так було завжди і так залишається зараз.
Сказати, що тиша та гладь, не можна. У Росії все одно є активна внутрішня політика, активна конкуренція різних елітних груп і досить жорстка внутрішня боротьба. Але це боротьба за збереження лояльності федеральному центру. Хоча, з іншого боку, ми розуміємо, що велика кількість навіть регіональних еліт у будь-який момент, якщо центр розслабиться, може сказати “до побачення”. Прикладом є Чечня.
Ця війна може закінчитися лише одним — зміною влади і фундаментальним демонтажем цього режиму. Немає іншого способу закінчити цю війну. Річ не особисто в Путіні, річ у всій системі, у логіці її розвитку. Річ у глибочезному Веймарському синдромі, який уразив російське суспільство, що опинилося в гострій потребі в якійсь перемозі, у цьому ідіотському відчутті вставання з колін.
Ніхто їх на коліна не ставив, але люди так відчувають, що за всі роки після розпаду Радянського Союзу вони дуже сильно втратили — і фінансово, і в статусі, і у впевненості в житті. Їм потрібно якось це компенсувати якимись великими звершеннями. І тут приходить Путін, який дає просту відповідь на це складне питання.
І люди, по суті справи, готові колективно, усім суспільством, іти на колосальний злочин проти українського народу. Розплата за це буде, звісно, дуже тяжкою.
А демонтаж режиму — в якій часовій перспективі він може відбутися і хто буде його ініціювати? Це дуже сильно залежить від нас. Він, звісно, може статися сам собою, бо те, до чого підштовхує сьогоднішня Росія, теж включає досить багато чинників. Але ми могли б цьому дуже сильно допомогти.
З одного боку, дії мають бути спрямовані на підвищення рівня небезпеки для російських еліт, у тому числі фізичної небезпеки, бо вони де-факто не беруть участі у війні, а навпаки, на ній заробляють. Вони самі не воюють, і по них не прилітає. З іншого боку, важлива і позитивна мотивація. Еліти мають розуміти: якщо вони зроблять дії, спрямовані на вихід із цієї воєнної ситуації, вони будуть за це винагороджені — зняттям санкцій, можливістю переїхати в безпечне місце і так далі. Зараз немає ні першого, ні другого.
На фронті гинуть прості люди. Еліти не гинуть. А зміна влади, зміна режиму і вибудовування нової влади залежать передусім від еліт. І тут ми, на жаль, дуже сильно недопрацьовуємо.
АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Москва повинна хоча б на один день відчути те, що відчуває Київ
— Завершується четвертий рік війни. Сотні тисяч українських громадян у різних містах перебувають без опалення, води та електроенергії. Абсолютно катастрофічна ситуація, як я знаю, склалася в Києві та в багатьох інших населених пунктах України. Мені дуже хочеться, щоб москвичі або ті, хто сьогодні населяє і живе в столиці Росії, відчули ті самі умови і проблеми, які сьогодні відчувають мешканці Києва. Хоча б на один день, щоб вони зрозуміли, що відбувається. Бо всі відвернулися, ніби війна нібито не їхня.
Російські громадяни — знову ж таки, не Путін. Путін — це дуже зручне прикриття. І вони досі намагаються прикриватися Путіним та іншими воєнними злочинцями. Але саме російські громадяни влаштовують геноцид українського народу. Це саме геноцид. Уже в соціальних мережах згадують Голодомор, який влаштовувала радянська влада українцям. Сьогодні це називають Холодомором.
Це, безумовно, буде зафіксовано в історії. Відплата справді має торкнутися згодом кожного, хто сьогодні причетний. А причетні, і про це теж треба говорити відкрито, громадяни Російської Федерації, які оплачують своїми податками бомби, що летять на голови мирних громадян України. Це абсолютно логічний ланцюжок. І справді, росіяни сьогодні винні і мають понести заслужену відповідальність і отримати відплату, де б вони не перебували — всередині країни чи виїхавши за кордон, перефарбувавшись і розповідаючи, вішаючи локшину на вуха різним людям, у тому числі й європейським політикам.
Я в Лондоні буду зустрічатися ще з низкою британських політиків. І, чесно кажучи, те, що мені розповідають про візити до них так званих “хороших росіян”, те, що вони там несуть, — у мене волосся дибки стає.
Освіченими і ситими людьми дуже складно керувати. Тому вже 25 років, навіть більше, Путін перебуває при владі, і весь цей час триває просте дуріння населення. Населення зубожіє. І ми говоримо зараз загалом не про тих, хто наживається на війні. Такі теж є, і ми їх, по суті, знаємо майже поіменно. Але переважна більшість у Росії за час правління Путіна як диктатора справді дуже сильно втратила у фінансах.
Легше роздерибанити гроші і побудувати якусь зброю, ніж займатися освітою, медициною, соціальною політикою і підтримкою незаможного населення. Це все не є пріоритетами путінської фашистської влади.
Росія сьогодні є, по суті, пухлиною, раковою пухлиною на мапі світу. І ця пухлина має бути вирізана, вона має бути знищена. На цьому місці згодом з’являться якісь інші держави — це історичний процес, який для мене є абсолютно очевидним: розпад країни і подальша громадянська війна. Але це вже потім, у постпутінський час.
Сьогодні ж необхідно зробити те, що може змінити ситуацію: ліквідувати Путіна і спрямувати відплату на всіх його пособників — тих, хто сьогодні є посібниками фашистського режиму, хто отримує вигоду і допомагає знищувати українську націю. Іншого шляху немає. Домовитися неможливо. Будь-яка видимість домовленостей, якщо вона і буде створена російською стороною, що само по собі малоймовірно, закінчиться обманом і ударом ножем у спину.
Читайте також: Продаж золота та вичерпання Фонду національного добробуту: Росія намагається залатати діру в бюджеті, щоб продовжувати війну
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
