Трагедія MH17: помилка бойовиків чи спланована операція російських спецслужб (ВІДЕО)

17 липня 2014 року, о 15:53 за київським часом, літак Boeing 777 авіакомпанії “Малайзійські авіалінії” увійшов у зону відповідальності Дніпропетровського району польотної інформації.

Український диспетчер прийняв літак на супровід. Вже о 16:21 за київським часом літак пропав з радарів. Уламки авіалайнера впали на землю в районі села Грабове Донецької області України. На борту перебували 283 пасажири й 15 членів екіпажу – всі вони загинули.

Що ж сталося з “Боїнгом” – злий умисел, помилка чи операція спецслужб?

На початку літа 2014 року ЗСУ й Національна гвардія вели наступ на позиції проросійських бойовиків, звільняючи раніше захоплені населені пункти. Використовуючи всі наявні сили та засоби, українське командування активно застосовувало авіацію. Літаки й вертольоти були задіяні для оперативного перекидання військ і предметів постачання, а також для нанесення ударів з повітря. Бойовики всіляко намагалися вирішити питання протиповітряної оборони.

Ще у червні в розпорядженні терористів на Донбасі з’явилися переносні зенітно-ракетні комплекси, зокрема й новітня російська розробка “Верба”. 6 червня в небі над Слов’янському було збито літак-фоторозвідник Ан-30. А вже в липні втечу гарнізону Слов’янська прикривали отримані з Росії мобільні системи “Стріла-10”.

17 липня терористи в соцмережах заявили про те, що недалеко від міста Торез вони ракетою збили транспортний літак українських ВПС – Ан-26. Але насправді під удар потрапив пасажирський лайнер. Уламки повітряного судна й останки пасажирів ще падали на землю з десятикілометрової висоти, а російські ЗМІ вже сурмили на весь світ, оспівуючи нову “перемогу” так званого “донецького ополчення”.

Дуже швидко відео з місця подій з’явилося в інтернеті, а новина про збитий літак набула широкого поширення на провідних російських телеканалах. Однак до вечора того ж дня, після того як ситуація прояснилася, всю цю інформацію було видалено. І немов забувши свої попередні заяви, російська пропаганда почала спростовувати причетність бойовиків до інциденту.

Міжнародне розслідування цього епізоду почалося буквально на наступний день. Уже 18 липня в Донецьк прибули 30 представників ОБСЄ для збору інформації, а також пошуку бортових самописців літака та спостереження місця аварії. Але озброєні представники “ДНР” ще кілька днів заважали міжнародним експертам, не даючи повноцінного доступу до уламків. Не допускаючи представників ОБСЄ, бойовики досить швидко знайшли “чорні ящики” літака й мали намір передати їх Росії, нібито для експертизи. Однак уже наступного дня, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив про те, що апаратура незабаром передадуть власникові літака.

Слід розуміти, що бортові самописці фіксують параметри польоту й записують розмови в кабіні екіпажу. Літак був повністю справний. Жодних приладів сповіщення про ракетну атаку на борту цивільного лайнера немає. Російська сторона без побоювань передала обидва прилади представникам авіакомпанії. Як згодом і було з’ясовано незалежним міжнародним розслідуванням, літак прямував встановленим маршрутом, на великій висоті. Атака була несподіваною, тому жодних заходів екіпаж ужити просто не зміг.

Розуміючи, що було скоєно військовий злочин, терористи терміново евакуювали “знаряддя вбивства”. Хоча в сучасному цифровому світі дуже складно щось приховати. Густозаселений схід України заважає не тільки нормально воювати, а й таємно перевозити озброєння. Досить швидко в інтернеті з’явилися фото пуску ракети по малайзійському літаку. На записах із мобільних телефонів і автомобільних відеореєстраторів фігурувала одна й та ж дивного вигляду бойова машина, яку перевозили на трейлері. Це був той самий комплекс. Через кілька років міжнародне розслідування відновило події цього дня з точністю до хвилини, достовірно встановивши як місце пуску ракети, так і приналежність комплексу до 53-ї зенітно-ракетної бригади Збройних сил Російської Федерації.

Намагаючись приховати участь Росії й повісити відповідальність за трагедію на Збройні сили України, російські ЗМІ почали придумувати різні альтернативні версії подій.
А на місці катастрофи паралельно відбувався пошук тіл загиблих і звичайне мародерство.

Увечері 21 липня поїзд із останками пасажирів і членів екіпажу попрямував до Харкова. На наступний день співробітники групи Інтерполу розпочали попереднє упізнання тіл. Українська влада домовилася з голландською про їхнє транспортуванні в Нідерланди для впізнання родичами. На сході України йшли бої на кордоні, російська артилерія методично обстрілювала позиції українських військових, а російське телебачення продовжувало посилено бомбардувати уми своїх глядачів новими версіями подій.
Факт того, що малайзійський Boeing збито з зенітно-ракетного комплексу “Бук”, було остаточно підтверджено у 2015 році. Уламки літака зібрали й перевезли до Нідерландів. Розслідуючи авіакатастрофу за стандартними протоколами, експерти зібрали те, що залишилося від літака, на спеціальному стапелі. Це дозволило встановити характер пошкоджень і відтворити приблизний перебіг подій.

Вибух стався в районі носової частини. Ракета підійшла спереду-знизу-справа й буквально навпіл розрубала осколками кабіну пілотів. Подальше руйнування конструкції походить від вибухової декомпресії. Літак луснув, як повітряна кулька. Ще під час падіння екіпаж і пасажири були або вже мертві, або без свідомості. Міжнародне розслідування встановило і національну приналежність комплексу. З тіл пілотів і пасажирів судмедекспертами вилучені фрагменти бойової частини ракети. Це 9Н314М, боєприпас, який перебуває на озброєнні тільки в російській армії.

Розслідування триває вже кілька років. Обчислено маршрут ввезення установки на територію України, відновлено хронологію тих днів, визначені місце пуску ракети і прізвища людей, причетних до трагедії. Навіть російська пропаганда, не будучи в силах протистояти очевидним фактам, плавно перемістила фокус своєї інформаційного тиску на внутрішню публіку.

Але залишається питання. Навіщо? З якою метою настільки серйозну та смертоносну зброю було передано бойовикам? Адже для боротьби з української авіацією було б розумніше використовувати переносні зенітно-ракетні комплекси й установки малої дальності, яких в Росії є величезна кількість. Тим більше, що цю зброю було б легше замаскувати за стандартною схемою – під трофеї.

ЗРК “Бук” створювався під час холодної війни і був призначений для боротьби зі стратегічними бомбардувальниками НАТО або крилатими ракетами, але аж ніяк не для спроб зняти з неба тихохідний транспортний Ан-26 або самотній вертоліт.

Навіщо терористам передали сучасну модель, а не старий зразок, як дві краплі води схожий на те, що є в розпорядженні української армії? На жаль, все дуже просто. Терористи переплутали свою ціль. Одночасно з малайзійським “Боїнгом” у небі над сходом України пролягав маршрут рейсу “Аерофлоту” Москва – Ларнака. О 16:09 маршрути двох літаків перетнулися, малайзійський Boeing 777 ішов на висоті 10 тисяч 100 метрів, а російський – на 500 метрів вище.

І якби російський літак було збито, то, згідно з міжнародним законодавством, розслідуванням авіакатастрофи займалися б російські фахівці. Вони провели б розслідування так, як потрібно російській владі. І, за прикладом західних колег, робили б це дуже довго.

Знищення повітряного судна стало б чудовою причиною для введення військ, операції чергового примусу до миру. Формальним приводом для війни. Однак, не знайомі з місцевістю бойовики, отримавши наказ зайняти позицію біля села Первомайське, не врахували того факту, що в околицях Донецька населених пунктів із такою назвою кілька.

19 червня 2019 року Міжнародна слідча група оголосила підозри чотирьом причетним до катастрофи: трьом росіянам і громадянину України.

Глава міжнародної слідчої групи Фред Вестербейке оголосив, що суд над підозрюваними в причетності до цієї трагедії розпочнеться о 10:00 9 березня 2020 року в Гаазі.