“Суд Паріса”: чим приваблює одна з найцінніших картин Сумського музею (ВІДЕО)

Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького є скарбницею вітчизняного та зарубіжного образотворчого та декоративного мистецтва. Він завдячує своїм існуванням двом людям – полтавському живописцеві, поетові, педагогу, мистецтвознавцю Никанору Онацькому та меценату польського походження Оскару Гансену.

Перший у 1920-му році створив у Сумах історико-художній музей, який і очолював протягом одинадцяти наступних років. Другий – віддав кращу частину своєї багатої художньої колекції, з якої й було створено установу. Все те, що було подароване Гансеном та збережене й примножене Онацьким, і сьогодні вражає відвідувачів музею.

Одна з найцікавіших картин колекції – витвір за відомим сюжетом давньогрецької міфології “Суд Паріса“. У цьому міфі троянський царевич Паріс виносить свій вердикт трьом богиням – Гері, Афіні та Афродіті, обираючи серед них найкращу.

“На картині краса богинь передана з точки зору художників ХVII століття. Не худорлява, а саме пишна жінка. Вважалося, що пишнотіла жінка може прогодувати родину, а худорлява – має якісь проблеми зі здоров’ям. Тому пишнотілих жінок дуже любили. Рубенс свого часу також навчався в Італії, то в нього взагалі жінки досить пишнотілі, й він виписує кожну складочку жіночого тіла. У нас автор більш делікатно підходить до оформлення своїх робіт”, – говорить науковий співробітник музею Анна Святець.

Кожна богиня зображена зі своїми атрибутами.

“Афіна – з військовими обладунками. Афродіта – з янголом. Біля неї – Ерот, це божество кохання. Біля Гери – павич, символ безсмертя. Гермес – це вісник богів. В руках у нього – кадуцей, довга палиця, на якій переплелися дві змії. Цією палицею він примиряв тих, хто свариться”, – розповідає Святець.

Сюжет настільки популярний, що той самий Пітер Пауль Рубенс звертався до нього, щонайменше, шість разів. Вперше трьох оголених богинь-красунь, яких має розсудити простий смертний, він написав у 1597-1599 роках.

Лукас Кранах Старший щонайменше тричі замальовував цей сюжет. У нього богині набагато стрункіші за рубенсівських. Воно й не дивно, адже писав художник свої картини в першій половині ХVІ століття і був представником ренесансу. Тоді як Рубенс – епохи бароко, яка й змінила ренесанс.

Окрім вищеназваних художників, “Суд Паріса” зображали ще такі загальновизнані митці, як Клод Лоррен і Жан Антуан Ватто та ціла низка менш відомих майстрів пензля. Кожен автор підходив по-своєму до розуміння того чи іншого сюжету.

“Якщо подивитися на наш твір, то він внутрішньо дуже рухливий, цей “Суд Паріса”. Бо кульмінаційний момент відбувається, коли він вже вручає яблуко розбрату одній із трьох богинь, після чого почалась Троянська війна”, – пояснює директор Сумського обласного музею ім. Н. Онацького Надія Юрченко.

Вибір юнака дорого коштував його місту. Про цю епохальну баталію живописали різні автори. Першоджерелом були епічні поеми легендарного давньогрецького поета Гомера – “Іліада” та “Одіссея”.

Пізніше з’явилася “Енеїда” Вергілія, а також роботи інших античних письменників. Тож, і Троянська війна, і сам міфологічний сюжет “Суду Паріса” були популярними серед митців.

Чиєму саме пензлю належить полотно “Суд Паріса” із Сумського обласного художнього музею – дивіться у наступному випуску програми “Ніч в музеї”.