Перший європеєць у Новій Гвінеї: як українець змінив уявлення про папуасів (ВІДЕО)

Фото UATV

Легендарний українець Микола Миклухо-Маклай – відомий антрополог, біолог, мандрівник, першовідкривач народу Нової Гвінеї. Його попередники наносили на карти лише контури острова, населеного нікому не відомими племенами.

Учений змінив уявлення про людей, яких вважали рабами, та аж ніяк не повноцінними представниками суспільства.

Рід всесвітньо відомого вченого Миколи Миклухо-Маклая тягнеться своїм корінням від сміливих козаків Війська Запорозького. Народився мандрівник у Новгородській губернії.

Батько Микола Ілліч – уродженець українського містечка Стародуб Чернігівської губернії. Він пишався своїм походженням. Навіть живучи в Росії, прищеплював дітям любов до рідної мови, історії. З дитинства майбутній учений запам’ятав мелодійні українські пісні, читання вголос “Кобзаря” й українську мову, якою досконало володіли домашні. Мати Катерина Семенівна була з військової родини, із німецько-польським корінням.

У 1863 році Микола вступив вільним слухачем у Санкт-Петербурзький університет, але незабаром був виключений. Йому ставили за провину участь в антиурядових студентських сходках.

Розчарування й відсутність перспектив у Російській імперії примушують юнака їхати за освітою в Європу.

Потім українець вирушив в експедицію на Лансароте – один із Канарських островів біля узбережжя Західної Африки.

“Це перше перевтілення багато в чому визначило мою подальшу долю. Я зрозумів, що справжнє моє покликання – не ботанічні й зоологічні студії, а дослідження людського життя шляхом проникнення в саму її гущу. Так можна було збагнути іншу культуру не тільки розумом, а й серцем”, – згадував дослідник.

У 1871 році Миклухо-Маклай вирішив осісти на островах південної частини Тихого океану, принаймні на 3-4 роки. І там проводити наукові дослідження. Рада Російського географічного товариства схвалила плани та призначила вченому допомогу в розмірі 1200 рублів. Експедиція вирушила восени на корветі “Витязь”. Було вирішено, що через рік російське судно відвідає Нову Гвінею. Якщо вченого вже не буде серед живих, капітан повинен забрати всі його рукописи й матеріали.

Миклухо-Маклай став першим європейцем, який ступив на землю Нової Гвінеї.

Кілька років він продовжував вивчати тубільців: їхню фізіологію, звичаї і звички. Заходив до хатин, лікував, розмовляв із ними, давав всілякі поради. Це дало можливість безперешкодно вести різні етнографічні та антропологічні спостереження.

“Саме на цьому маловивченому острові первісні люди найменше підпадали під вплив цивілізації. І це відкриває виняткові можливості для антропологічних і етнографічних досліджень”, – писав Маклай про свою наукову діяльність.

Через 6 років Микола завітав до “Берег Маклая” – востаннє. Його побоювання справдилися. Село лежало в руїнах, сліди спустошення було видно на всьому узбережжі. Тут побував британський комісіонер Ромільї. Він прибув сюди задля “полювання на чорних птахів“. Так плантатори називали папуасів.

Незабаром східну частину Нової Гвінеї розділили Німеччина й Англія. Даремно вчений писав англійському прем’єрові Гладстону, що “німецький прапор у Тихому океані прикриває безсовісні несправедливості: крадіжки й обман, работоргівлю та грабіж”.

Наприкінці січня 1888 року в Миклухо-Маклая з’явилися набряки ніг і нижньої частини живота. 14 квітня 1888-го він помер.

Внесок вченого в антропологію й етнографію безцінний. Видатне значення мають не тільки його піонерські дослідження народів Нової Гвінеї.

У своїх подорожах антрополог зібрав безліч даних про народи Індонезії і Малайзії, Філіппін, Австралії і західної Полінезії. Проявив себе борцем проти теорій расової нерівності.

“Треба щось важливе зробити для людей, і тільки тоді ти – людина”, – говорив Миклухо-Маклай.

Більше випусків програми “Изменившие мир” дивіться за посиланням.

Прямий ефір