Операція “Вісла”: нові подробиці жахливої депортації українців (ВІДЕО)

Скрін з відео

Складні в минулому українсько-польські відносини сьогодні набули якісно нового змісту. Давно сформувався образ дружньої Польщі як адвоката України в Європі і надійного партнера в протистоянні з Російською Федерацією. Західну сусідку України хвалять за послідовність реформ.

Таку успішну цивілізовану Польщу створювали не тільки поляки. Українська діаспора тут найчисленніша. І серед її представників є блискучі лікарі, бізнесмени, вчені і політичні діячі. Всі вони – вихідці з родин, примусово переселених в 1947 році зі своїх етнічних земель на північ Польщі комуністичним режимом.

Люди, які змогли адаптуватися не тільки в складних умовах повоєнної Польщі, але і відтворити там свою маленьку Україну. Сповнену вірою, народними традиціями, мовою і поважним ставленням до своїх предків. Таку схожу на ту батьківщину, яку їх примусили покинути.

Зміщення кордонів Польщі внаслідок Другої світової війни стало історичним етапом в долі всієї Європи. Після того, як радянська армія окупувала територію Галичини, повстало питання визначення радянсько-польського кордону. Тодішній керівник України Микита Хрущов мав наміри приєднати до України всі українські етнічні землі.

Була навіть зроблена мапа Холмської області. Однак Кремль відхилив цю пропозицію, оскільки вже був сформований план повоєнного устрою Європи.

9 вересня 1944 року між урядом України і Польським комітетом національного визволення в Любліні була підписана угода про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян – з території УРСР.

“Кордон мав проходити по так званій лінії Керзона. Але на схід від цього кордону, в так званому Закерзонні опинилося майже 700 тисяч українців. Відповідно до умов угоди переселення передбачало добровільність”, – розповіла історик Світлана Даценко.

Транспорту для переселення українських родин не вистачало. Перевозили їх старими товарними вагонами разом із худобою. Люди перебували в дорозі декілька місяців. І хоча переселенцям обіцяли відшкодувати втрати за те майно, яке вони залишали, але цього не відбулося.

Основна маса депортованих українців спрямовувалась у східні і південні області України, а також до Полтавської, Вінницької і Кіровоградської областей. На початку 1947 року уряди Польщі і України оголосили спільну заяву про завершення переміщення українського населення з території Польщі до УРСР і поляків – з території УРСР до Польщі. Однак згідно зі статистичними даними переселенських комісій у південно-східних воєводствах ПНР залишалось ще 150 тисяч українців.

“Підтримуючи ідею створення мононаціональної держави, було прийнято рішення переселити українців на північні землі Польщі – колишні німецькі території. Все це відбувалося впродовж чотирьох місяців – з 28 квітня до 28 липня 1947 року. Депортаційні акції отримали назву операція “Вісла”. Проводилася вона спільно польською та радянською арміями в дуже жорстокий спосіб”, – заявила Даценко.

Формальним приводом для проведення операції стала нібито заступника міністра оборони Польської республіки, генерала Кароля Сверчевського в бою з підрозділом УПА. Справжньою метою акції було розпорошення української меншини серед польського населення з подальшою його асиміляцією. Таке формулювання містилося в таємних польських документах тих часів.

28-го квітня 1947 року о 4-й годині ранку шість польських дивізій і підрозділи польської служби безпеки оточили території, на яких компактно проживало українське населення. Загони НКВС і чехословацькі прикордонники в цей час заблокували кордони Польщі на півночі і сході, щоб ніхто не міг вийти з оточення.

“Давали дві години на збір. Під дулами автоматів вивозили. Тих, хто не хотів їхати – по ночах палили їхні села. Люди залишалися там без засобів для існування. Ще один страшний факт, що депортованих намагалися розселити по одній, дві родини на село, щоб вони, не дай бог, не сформували організовану громаду. Права повернення назад не було ніякого. Людей відловлювали, а занадто активних втікачів кидали у концтабір Явожно”, – зазначила Софія Федина, доцент Львівського університету імені Івана Франка.

Як свідчать українські й польські дослідники, загалом за три місяці було переселено приблизно 150 тисяч українців. Навмисно були спалені житла, зруйновані українські церкви та цвинтарі.

“Акція “Вісла” стала реалізацією як бажань польських комуністів, так і радянської влади. Для перших вона була способом здобути симпатії польського населення, серед якого на той момент панували антиукраїнські настрої, які були результатом жорстокого конфлікту в роки війни. Взявшись за остаточне вирішення української проблеми, польські комуністи таким чином, намагалися позбавитися іміджу “чужих” та ставлеників Москви. Вони зробили, врешті-решт те, чого прагнула після війни більшість польського суспільства. Те, що до війни, або під час війни обіцяли польському суспільству польські націоналісти. Вони зробили Польщу без українців“, – говорить голова УІНП Володимир В’ятрович.

Лише в серпні 1990 року парламент вже демократичної Польщі засудив примусове переселення українців.

“Поляки кажуть про волинську трагедію. Українці згадують операцію “Вісла”. Інколи це позначається навіть на офіційних відносинах. Але позиція змінюється, і позитивних прикладів з кожним роком все більше”, – підсумував Рафал Лескевич, директор архіву Інституту національної пам’яті Польщі.

Більше випусків проекту UATV “Пишемо історію” дивіться за посиланням.

Прямий ефір