Нижньосульський національний парк – край історії та незайманої природи (ВІДЕО)

Скрін з відео

Річка Сула, звивиста й неспішна, несе свої води, наповнюючи могутній Дніпро. Сула – одна із лівобережних його приток – починає рух у Сумській області. Її сріблясті води були оспівані в поемі “Слово о полку Ігоревім“. З татарського “сула” означає “судак”, що говорить про її головне багатство в ті давні часи.

З моменту створення одного з найбільших водосховищ Дніпровського каскаду, річка значно видозмінилася, особливо її пониззя. Просуваючись звивистим і місцями розгалуженим руслом, Сула розтікається у величезну затоку площею до 30 тисяч гектарів. Рясні зарості рогозу й очерету оточують великі та малі острови. Ділянки, покриті плавнями, з усіх боків порізані бухтами й протоками, які ведуть до внутрішніх озер і затонів. Сформувалися нові водно-болотні угіддя.

“У тому вигляді, в якому ми їх зараз бачимо, вони існують уже понад 20 років. Поступово формувалися фауна та рослинність. В результаті на сьогодні нижня течія Сули є однією з найбагатших ділянок Подніпров’я, оскільки велика частина території освоєна людиною, і вся дика природа, дике життя зберігаються саме тут”, – каже кандидат біологічних наук, орнітолог Нижньосульського НПП Микола Клєстов.

Щоби зберегти цей незайманий куточок дикої природи, в 2012 році було створено Нижньосульський національний природний парк. Територія славиться неймовірною різноманітністю рослин і тварин. Серед них – чимало рідкісних видів, занесених до охоронних списків.

Острови та береги Сульської затоки відомі грибними місцями та ягідниками. Любителям побродити по лісі є де відвести душу. Але найбільше ці місця приваблюють рибалок.

Більш ніж 200 видів пернатих величезними зграями збираються на островах. Одні – відпочити й підгодуватися під час тривалих перельотів, інші затримуються тут надовго, в’ють гнізда і висиджують потомство.

“Ця система островів – одна з наймальовничіших на території нашого парку. Вона має дуже велике біорізноманіття. Саме ці місця облюбували п’ять років тому великі баклани, тут утворилася їхня колонія. Максимальна кількість була у 2015 році – тоді тут гніздилося понад тисяча пар великих бакланів”, – розповідає Микола Клєстов.

Угіддя національного парку пролягають уздовж кордону Черкаської та Полтавської областей, в нижній частині долини річки Сула. Прикордонною ця територія була й за часів Київської Русі. Високі береги річки надійно захищали лінію оборони. Доблесні воїни стримували облогу монголо-татар, поляків, тюрків. Пізніше тут облаштувалися українці з центральних регіонів, з’явилися козацькі поселення.

“З часів Київської Русі по Сулі розташовувалися укріплення, які діяли тривалий час. У гирлі річки, наприклад, було дуже відоме місто і порт, куди прибували кораблі, які постачали продовольство місцевому населенню і військовим частинам. Тобто, це була дуже серйозна оборонна лінія уздовж Сули. Вона захищала від кочових народів, які дуже часто навідувались на нашу територію”, – говорить Микола Клєстов.

Церква в козацькому стилі на околиці села Худоліївка – нагадування про тутешнє корінне населення. Є версія, що тут переховувався бунтар і старшина Запорозької Січі Яків Худолій, якого в 1650 році козаки-повстанці проголосили гетьманом.

Обійти угіддя національного парку площею 18,5 тисячі гектарів неможливо навіть за місяць. Але є спеціальні маршрути, які найповніше відображають видове різноманіття тварин і рослин цього дикого краю.

Більше випусків програми “Незвідана Україна” дивіться за посиланням.