Нова технологія: як українські ювеліри почали виготовляти меблі (ВІДЕО)

Коли брати Кочути – Юрій, Роман та Ігор – вже відбулися як ювеліри та облаштували велику майстерню в Ужгороді, Роман, який першим почав робити прикраси, став шукати щось нове.

Спочатку він освоїв складну японську техніку роботи з металом мокуме-гане, а потім, коли для шоуруму знадобилися нові столи, спробував поєднати в стільниці дерево з епоксидною смолою. Виявилося, що заливати смолою великі обсяги не так просто, зате результат вразив: у меблях проявилися річки, атоли і навіть інші планети.

Роман був першим з трьох братів Кочутів, кого захопило ювелірне мистецтво. Сьогодні їх майстерня створює авторські прикраси ручної роботи, які відомі і в Україні, і в Європі в цілому. Їх каблучки, кулони, сережки легко відрізнити за природними мотивами і незвичайними способами обробки металу.

“Мокуме – моя ініціатива, я на той час вже мав більше досвіду та практики. І так ми спробували вперше зробити мокуме з використанням срібла й міді“, – говорить Роман.

Освоїти японську техніку роботи стало викликом і для Романа, як ювеліра, і для ресурсів їхньої сімейної майстерні. Якщо невдалою вийшла звичайна каблучка, її легко переплавити. Тут же сплавлені пластини різних металів розділити коштуватиме чи не більше, ніж просто їх викинути.

“Складність в тому, що для цих пластин потрібний і правильний сплав, щоб їх відлити. Тому що їх треба сплавити і відлити. Пластини необхідно привести до потрібного розміру та товщини, далі їх потрібно вирівняти до ідеального плаского стану, щоб вони максимально щільно прилягали. Потім використати правильний захист від окислення і правильну температуру. І ось так накопичується дуже багато дрібних нюансів, кожний з яких у підсумку може все зіпсувати. Просто ми тоді не думали про це, адже не планували виготовлення тисяч, або сотень, або десятків виробів – це було просто для себе”, – пояснює майстер.

Американські ювеліри пристосували японську технологію створення каблучок для катани до виготовлення предметів побуту. А Роман Кочут, освоївши каблучки мокуме-гане, незабаром вирішив застосувати композитний підхід зовсім в іншій галузі дизайну.

Кілька років тому Роману не вдалося знайти майстерню в Україні, яка повністю виготовила б стіл із дерева натуральної форми. Довелося збирати його по частинах у столярів і склорізів.

“Коли ми вже виготовляли прикраси, нам знадобився стіл у наш ювелірний шоурум. І сталося так, що тепер ми робимо ще й меблі”, – говорить він.

Незабаром ювелірна майстерня переїхала в нову будівлю, де одне приміщення залишилося незадіяним. Роман почав експериментувати з невеликими фрагментами заливки й сам не помітив, як захопився епоксидною смолою.

“Це нова технологія, яку я хотів освоїти – просто так сталося, що вона мене відволікла від ювелірної справи. Таке собі мінізавдання: освоїти ось цю просту технологію. Але це з кожною спробою ставало все складніше та складніше”, – розповідає Кочут.

Перші вдалі столи Роман тримає в майстерні і спостерігає, чи не деформуються і не каламутніють вони з часом. Застигла епоксидна смола тверда, як камінь, але все ж чутлива до високих температур. Тому ставити на цей стіл кухоль гарячої кави або чайник не варто – втім, так можна і звичайний дерев’яний стіл пошкодити. У сьогоднішній колекції Кочутів не тільки лагуни та річки, а й образи далеких планет.

За такою ж технологією Роман став виготовляти настінні декоративні панелі, кристали – підставки для ювелірних виробів, комбіновані коробочки та світильники-нічники.

Сьогодні він думає над тим, щоб почати виробництво дверного полотна з епоксидними вставками, а тим часом мало хто в світі повторив успішний досвід українських майстрів.

Хто знає, що придумають брати Кочут ще через рік – схоже, їх творчий шлях тільки починається.

Більше випусків програми “Майстер справи” дивіться за посиланням.