Неймовірна швидкість: як в Україні розвивається лонгбординг (ВІДЕО)

Непосвяченій людині може здатися, що лонгборд – це той же скейт. Можливо, зовні, але технічно лонгборд відрізняється розмірами деки й коліс, за рахунок чого розганяється в рази швидше й розвиває просто неймовірну швидкість. Що таке лонгбординг і як розвиваються українські спортсмени, розповіли Євген Снігур, Дмитро Мачулянський і Ярослав Гридковець.

“Я захопився лонгбордингом десь сім років тому, випадково побачив відео в інтернеті. Хлопці катаються на великій швидкості, тому цей факт відразу просто “підірвав” мій мозок і захотілося зробити те ж саме”, – згадує Євген Снігур.

Дмитро Мачулянський зазначає, що на лонгборді комфортніше пересуватися містом.

“Почав я кататися на лонгборді приблизно 6-7 років тому. До цього я катався на скейтборді, але, грубо кажучи, перегорів. Для мене скейт вельми односпрямований і я в ньому не реалізувався, він мені набрид”, – говорить хлопець.

А ось Ярослав Гридковець займається цим видом спорту вже 12 років.

Хлопці розповіли, що у лонгбордингу є три стилі катання.

“Перший можна віднести до даунхілу – це швидкісні заїзди на пагорбах, які дійсно можуть перевищувати швидкість за сто. Якщо не помиляюся, два роки тому хлопець встановив рекорд – 134 кілометри на годину. Другий стиль – це денсинг, коли ти танцюєш на дошці, є різні елементи. І третій – це фрістайл, за скейтбордичним типажем, різні трюки, щоб застрибнути на узбіччя, перестрибнути якусь перешкоду”, – пояснює Снігур.

За його словами, в Україні є одна лонгборд-школа, засновниками якої були райдери з Києва. Зараз вона підтримується саме київськими спортсменами.

“Ми намагаємося проводити заняття на різних місцях, щоб показати людям, де є прекрасні пагорби, можливо, навіть без машин, де є хороші ділянки, на яких можна потанцювати, де є хороша плитка, щоби пострибати”, – говорять про свою діяльність хлопці.

Спортсмени додають, що у них немає графіка тренувань – вони катаються, коли є бажання й можливість.

Перша складність, з якою можуть зіткнутися початківці на лонгборді, це швидкість.

“В Україні досить багато змагань проводять, але, здебільшого, всі в Києві або Київській області”, – заявляє Євген.

За його словами, українські змагання є одними з найцікавіших і особливих.

“Тому що ком’юніті у нас досить сімейне, ось за рахунок цього й хочеться брати участь”, – вважає він.

Хлопці кажуть, що в їхній спільноті близько двохсот чоловік. Спортсмени упевнені, що лонгбординг в Україні має великі перспективи розвитку.

“У майбутньому буде величезний бум – все розвиватиметься далі й далі”, – резюмує Євген Снігур.

Більше випусків програми “Ровесник” дивіться за посиланням.