“Метро”: як будували станцію “Гідропарк” і чому вона ледь не зникла під водою (ВІДЕО)

Сьогодні Гідропарк займає 365 гектарів київської землі. Розташований він на Венеціанському й Долобецькому островах та омивається Дніпром і Русанівською протокою. Між собою острови пов’язані 144-метровим Венеціанським мостом, побудованим у 1966 році. А безпосередньо через парк проходить Святошинсько-Броварська лінія Київського метрополітену.

Станція метро розташована на Венеціанському острові у північній частині Парку культури та відпочинку “Гідропарк“, від якого, власне, й отримала свою назву. Запуск станції відбувся 6 листопада 1965 року одночасно з мостом Метро.

За своєю конструкцією станція наземна, із відкритою острівною платформою та низкою колон, на яких розміщений її навіс. Колони оздоблені керамічною плиткою, а вгорі дотепер збереглися традиційні майолікові вставки, які спеціально виготовила столична художня майстерня.

Також на станції “Гідропарк” була побудована додаткова бічна платформа для висадки пасажирів у літній період. Її використовували майже 15 років до моменту відкриття в 1987-му другого вестибюля станції.

“На той момент Гідропарк був зоною відпочинку, яка тільки розвивалася. Тобто, по суті, такого стаціонарного зв’язку з ним тоді ще не було, аж поки не з’явився міст Метро. Тому, з одного боку, неможливо точно прорахувати, який там буде пасажиропотік, з іншого – це була епоха тотальної економії, коли економили не лише на надмірностях в архітектурі, а й на багатьох приміщеннях, на об’ємах вестибюлів, навіть на ширині платформи та багато на чому ще”, – розповів київський блогер Олег Тоцький.

Місце, де розташований Гідропарк – унікальне. Це справжня оаза, острівець живої природи серед кілометрів міської забудови.

До 1965 року потрапити на острів (як улітку, так і взимку) було не так просто. Головна причина – відсутність налагодженого транспортного зв’язку між берегами.

“Київському інституту “Київдіпротранс” було доручено зробити проект моста в цьому місці. Лінію метро уже відкрили в 1960 році. “Київдіпротранс” планував створити арочний міст, але вищі інстанції сказали: “Давайте робити сучасніші конструкції”. Я брав участь у проектуванні. Спочатку ми вмонтовували блоки напіварок, потім – залізобетонне стягування, яке їх з’єднує між собою. Після цього збудували естакаду метро, яка розташована на напіварках. Це хороша, відпрацьована технологія. Так, це ж був у Києві найбільший мостотрест”, – розповідає проектувальник, колишній експерт ООН із мостів та шляхів Георгій Росновський.

“Гідропарк” називають “сезонною” станцією. Вона має велике коливання пасажиропотоку: якщо у теплі літні дні переповнена людьми дуже часто, то взимку на платформі можна й не зустріти жодної людини. А ще кияни пам’ятають, як у 1970-ті станція “Гідропарк” ледве не зникла під водою у прямому значенні слова.

“1970-го в квітні був весняний паводок і Дніпро розлився. Тоді ще не було повністю відрегульовано рівень річки Канівської та Київської ГЕС, тому такі випадки ще траплялися. Метро не зупинялося, оскільки метрополітен у тому місці розташований на підвищенні відносно рівня землі. Але на саму станцію потрапити можна було хіба що уплив, вона була зачинена, а перехід затоплений”, – розповідає київський блогер Олег Тоцький.

Ще століття тому Передмостову слобідку в народі називали Венецією, а острів – Венеціанським, бо там постійно відбувалися паводки. Вони були настільки сильними, що навесні під час розливу Дніпра вода часто не лише змивала пляжі, а й ховала під собою більшу частину суші. Метро тоді ані на день не зупинялося, забезпечуючи зв’язок між берегами, хоча вода доходила майже до критичної позначки.

Більше випусків програми “Метро” дивіться за посиланням.