“Машини вибухали, хлопці гинули на наших очах”: Іловайська трагедія очима українських бійців (ВІДЕО)

Про розстріл українських військових в обіцяному Росією “зеленому коридорі” біля Іловайська розповіли учасники тих подій – бійці добровольчого батальйону “Донбас” Станіслав Кулик і Максим Авраменко.

18 вересня 2014-го року – українські військові звільняють Іловайськ. Ця точка була ключовою. Контроль України над великим транспортним вузлом давав можливість відрізати незаконні збройні формування від поставок зброї з Росії.

“Ми приєдналися до першої штурмової роти та інших підрозділів нашого батальйону Донбас. Також до нас потім залучили підрозділи Збройних сил України. Таким чином трохи з боєм ми туди потрапили і закріпилися на деякий час”, – розповів учасник боїв за Іловайськ Станіслав Кулик.

Максим Авраменко потрапив у місто 23 серпня. Він прибув з другою партією для деблокади свого угруповання і виходу з міста.

Оборону Іловайська тримали тиждень. Основним завданням була зачистка міста від незаконних збройних формувань і повернення повного контролю над населеним пунктом.

Пізніше стало відомо – російська регулярна армія перетнула кордон і оточила Іловайськ. Українським солдатам був даний наказ про відступ.

“Весь час йшли переговори з росіянами, тому що вони постійно змінювали свої умови. Спочатку “виходять Збройні сили, залишають добровольців”, потім “Збройні сили виходять, але пішки, без техніки, без зброї”. І коли у них нічого не вийшло, переговори зайшли в глухий кут, вони почали мінометний обстріл”, – відзначає Максим Авраменко.

Бійці згадують – ворог розстрілював техніку, яка їхала по “зеленому коридору”, з добре підготовлених укріплень, використовували важке озброєння. Сили ворога у багато разів перевершували українські.

“Зі стрілецької зброї, а також великокаліберного кулемета вони почали просто стріляти по нашій машині, і деякі хлопці загинули прямо поруч. Машини попереду нас зупинялися, або у них були прямі влучення, вони вибухали, і не було можливості проскочити на швидкості. І для того, щоб не потрапили в наші машини, ми спішувалися і займали бойові позиції поряд з машинами. Мене особисто в той час поранили, і я втратив можливість керувати особовим складом”, – говорить Станіслав Кулик.

Обидва бійці потрапили в полон, як і багато з тих, хто був поранений в коридорі смерті.

Детальніше – у матеріалі кореспондентів телеканалу “Дом”.