Команда INVICTUS: Олександр Зозуляк представить Україну у велоспорті на шосе та стрільбі із лука (ВІДЕО)

Скрін з відео

Спорт замінив йому болезаспокійливі ліки. Олександр Зозуляк після важких поранень відновлюється тренуваннями. У бою за стратегічну висоту на Донбасі його двічі переїхав ворожий танк. Права частина його тіла була роздроблена гусеничної стрічкою. Як борючись зі звиканням до знеболюючих, Олександр став завойовувати спортивні нагороди. “Я почув – Ігри Нескорених. Я ж нескорений, це якраз для мене”, – каже армієць.

Олександр Зозуляк. 41 рік. Командував взводом в гірничо-піхотному батальйоні Збройних сил України. Поранення отримав в 2015 році, захищаючи висоту “Валера”. Україну представить у велоспорті на шосе та стрільби з лука.

Український солдат вижив під гусеницями танка – так починалися десятки статей і сюжетів про Олександра три роки тому. Оборону опорного пункту, де стояв його взвод, називали “Сталінградом під Санжарівкою”.

“У нас був один робочий танк, перед тим із нашої позиції відкликали два танка. Один танк був зламаний. Був один трофейний танк, який ми підбили і завели на нашу позицію. Він також був не працюючий. Були два ПТУРа, які могли щось зробити, але багато боєприпасів не спрацьовували в потрібний момент. Основною силою проти танків були два РПГ, але ми утримали, і після тих боїв уже ніхто не хотів туди сунутися “, – згадує Олександр.

Бойовики наступали на висоту, з якої видно під’їзди до Дебальцеве. Танки противника йшли по окопах українських бійців. Олександр потрапив під гусеницю. 40-тонна машина проїхала по ньому, здала назад і застрягла. Під танком Олександр пролежав, поки не закінчився бій.

“Найперша думка – про безпорадність. Що я нічого не можу зробити. Я був затиснутий під танком, рука права зламана, пістолет витягнути не можу, гранати під танком, рація під танком … Не можу відстрілюватися, не можу дати команду по рації , немає поблизу моїх бійців “, -говорить він.

Ампутація, безліч переломів, пошкодження внутрішніх органів і нервової системи – Олександр півроку провів в госпіталях. “Знеболюючі – це єдине що мене рятувало від постійного болю. Цей біль залишився і досі. Я з ним постійно борюся. За допомогою спорту. Я розумів, що це не може тривати вічно. Чим більше примать препаратів, тим більше шкоди”, – каже воїн.

Боротьба з сильнодіючими речовинами стала його роботою. Він – аналітик в департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції. “Вирішив і далі боротися – щоб інші люди не допускали помилок і не вживали наркотичні засоби”, – розповідає він.

Два роки тому, розповідає Олександр, на велосипеді не міг втримати рівновагу. Ще складніше було освоїти стрільбу з лука.

“У мене дуже сильно атрофувалися м’язи плеча, і я вирішив якраз щоб відновити ці м’язи, зайнятися стрільбою з лука. Труднощі були в тому, що потрібен спеціальний протез”, – сказав Олександр.

Поруч зі спортивними – нагороди бойові. Орден за мужність, медаль захисника вітчизни, почесний знак “Народний герой України”. “Я знав, що це моє випробування, моя доля, мій обов’язок змінити історію, змінити життя в Україні. Війна мене змінила. В кращу сторону, напевно. Є можливість вплинути на інших бійців через свої досягнення “, – говорить спортсмен.