“Ініціатива трьох морів” може стати хорошим майданчиком для протидії російській загрозі, – Байхельт (ВІДЕО)

uatv
01.10.2020
Фото з сайта zois-berlin.de

Тримор’я, або “Ініціатива трьох морів“, яка об’єднує 12 країн Європи, може бути чудовим майданчиком для обговорення стратегій протидії російській загрозі та вироблення відповідних рішень.

Про цю ініціативу, а також про відносини Європи і США та вплив зміни керівництва Сполучених Штатів на майбутній курс країн Східної Європи розповів професор європейських досліджень Європейського університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері Тім Байхельт у програмі “На самом деле: Мир” на телеканалі “Дом“.

– Як ви гадаєте, Сполучені Штати і Європа, зокрема і Німеччина, як і раніше потребують один одного чи процес роз’єднання сьогодні переміг?

– Я не став би говорити про якесь роз’єднання. Дійсно, відносини наших країн не настільки райдужні на політичному рівні – особливо в тому, що стосується оборонної політики. Нинішня адміністрація США обрала невпевнений, нечіткий курс щодо Німеччини і Європи в цілому. Але тим не менш, у нас величезне поле для співпраці, включаючи торгівлю і ту ж оборону. Хоча в останні роки, безсумнівно, ми спостерігаємо певний спад.

– Як ви ставитеся до ідеї, викладеної в статті журналу “Foreign Affairs”, щодо Атлантичної хартії XXI століття, здатної, на їхню думку, впоратися не тільки із сьогоднішніми, а й із завтрашніми кризами?

– Цей документ, Атлантична хартія, незмінно доводить свою корисність саме за часів світових криз. І навіть під час кількох криз, що відбуваються одночасно, як зараз у Європі, включаючи українську кризу.

Її практична ефективність полягає хоча б у тому, що по-справжньому велика біда в Європі поки що не трапилася. Принаймні так вважають в оборонних міністерствах Британії, Німеччини та Франції. Однак складно сказати, наскільки Атлантична хартія буде здатна стримувати російську політику, яка стає все більш агресивною. Принаймні поки що неможливо передбачити, як поведуть себе наші країни, включаючи Америку і Німеччину, в такій ситуації.

– Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон ще у 2018 році закликали Європу розвивати стратегічну автономію. Але Європа навряд чи зможе стримати Росію або боротися з тероризмом самротужки найближчим часом. Тому НАТО залишиться центральним елементом її безпеки. Європейські лідери мають консенсус щодо того, що Сполучені Штати можуть залишатися невід’ємним партнером. Як ви вважаєте, в разі перемоги Дональда Трампа на виборах у США, якою має бути стратегія лідерів Німеччини і Франції у співробітництві з Вашингтоном?

– Щоб зрозуміти, якою буде ця стратегія, нам потрібно всього лише поглянути на події та тенденції останніх трьох років.

Якщо припустити, що в прийдешніх президентських виборах перемога дістанеться Трампу, то стратегія не зміниться. Основне питання в тому, наскільки Німеччина і Франція, поряд з іншими європейськими країнами, готові до глибшої співпраці в розвитку спільної оборонної стратегії. Поки що я не бачу подібних тенденцій. Можливо, позиції цих країн стосовно України та Росії зміняться з часом, і особливо позиції Німеччини та Франції щодо “Північного потоку-2“. Але поки що ми бачимо, що Сполучені Штати покладаються більше на власні сили, що, звичайно ж, є їхнім правом. Але очевидно, що навіть на символічному рівні, на рівні риторики європейським лідерам ще належить виробити певне бачення щодо цієї нової ідеї.

– У колах європейських політиків, які задіяні в питаннях безпеки, щодо оборони став популярним ще один термін – “стратегічна автономія”. Як ви гадаєте, у світлі Brexit, пасток зовнішньої політики й обмеженої готовності збільшувати оборонні зобов’язання – чи не здаються цілі Макрона порожніми амбіціями?

Самі ці терміни – “європейський суверенітет“, який використовується як США, так і Макроном, і “стратегічна автономія” – мають різну спрямованість. Коли Макрон говорить про суверенітет Європи, це стосується не тільки оборонної політики та міжнародної сфери, а й передбачає здатність ЄС покладатися на ресурси держав, які входять до нього. Також це стосується внутрішньої політики країн-членів ЄС.

А “стратегічна автономія” – це термін зі сфери суто оборонної політики. Як я вже сказав, буде видно, наскільки Німеччина і Франція та уряди цих країн готові взаємно відкриватися один одному для більш тісної взаємодії.

Німецька оборонна політика у великій мірі залежить від позиції парламенту, який її в основному і визначає. Тоді як у Франції державна оборонна політика має більш національний характер. І французька армія набагато сильніша за німецьку. Так що обом країнам є над чим попрацювати, щоб наблизити це зближення й утворити стратегічну автономію в рамках НАТО.

Знову ж таки, це далеко не нова ідея: питання важливості посилення автономного європейського оборонного блоку – окремо від НАТО – обговорюється вже десятиліттями. І в цьому сенсі я не бачу, чесно кажучи, жодної зміни стратегії – просто в США трохи змінився дискурс, і акцент припав на ідеї, висловлювані Макроном, – хоча для самої Європи ці ідеї аж ніяк не нові.

– Давайте згадаємо і про Східну Європу. Не так давно в нашому регіоні побував держсекретар Майк Помпео. Одна з тем була трохи екзотична для більшості людей на Заході, але зате вона набирає обертів у Польщі і тут у нас, в Україні. Мова про так звану “Ініціативу трьох морів”. Яке значення ви бачите в цій ініціативі, якщо говорити про інтереси Європейського Союзу?

– У вашому питанні прозвучала цікава деталь – наскільки ця ініціатива в інтересах Європи, і наскільки вона взагалі потрібна Східній Європі.

Тут потрібно сказати, що ідея “Союзу трьох морів” може послужити прекрасною основою для неформального об’єднання декількох країн ЄС, які не мають достатнього військового потенціалу для надійної оборони, але перебувають у небезпечній зоні впливу Росії, яка всюди навколо себе провокує виникнення криз – як на українському Донбасі, так і, наприклад, у Білорусі.

Так що це був би чудовий майданчик для обговорення стратегій протидії російській загрозі та вироблення відповідних рішень. У рамках Європейського Співтовариства поки що такого майданчика немає, і в НАТО він не передбачений, – тому це гарна ідея.

– Продовжуючи американську тему – як ви вважаєте, чи вплине зміна адміністрації в США на майбутній курс країн Східної Європи? Насамперед мова йде про Польщу, Угорщину, Словенію, країни Балтії.

– Проблема нинішньої адміністрації США в тому, що вони занадто багато уваги приділяють так званим fake news – фейковим новин, і водночас показують майже повну відсутність стратегії щодо Європи і, особливо, Росії. Так що досить складно сказати, яким саме буде новий курс США.

До цього домішується ще й неприємне відчуття вирослої загрози своїй безпеці у союзників, яке виникає внаслідок того, що один із головних гравців НАТО на Заході не цілком упевнений у своєму курсі. Оскільки незрозуміло, як поведе себе головний партнер, то ще складніше спрогнозувати реакції інших союзників. І ця невизначеність триватиме або ще пару місяців, або всі наступні чотири роки.

– Ви живете і працюєте в Німеччині. Як, по-вашому, розвиватимуться німецько-американські відносини в разі перемоги Трампа і в разі перемоги Байдена?

– Знаєте, між нашими країнами існує давня “повільна” дружба, яка не обмежується лише високими урядовими колами, але пронизує всі сфери життя суспільства. Тому незалежно від того, хто сидить у президентському кріслі в США, наші країни пов’язані безліччю ниток як у бізнесі, так і в цивільній сфері, і навіть у державному секторі – з тими агентствами, які не перебувають у прямому підпорядкуванні президентській адміністрації. Так що наші відносини міцніші, ніж може здатися збоку.

Якщо взяти до уваги той антагонізм, який існує між двома кандидатами в президенти США, то відносини між нашими країнами, найімовірніше, не зміняться, якщо Трамп буде переобраний і залишиться на посаді президента.

Якщо ж Байден виграє прийдешні вибори, то на найвищому рівні американської влади відбудуться великі зміни. Не думаю все ж, що оборонна стратегія США стосовно Європи значно зміниться. Тут Байден демонструє явну схильність до досягнення консенсусу як усередині Конгресу, так і в Адміністрації президента – спільної позиції щодо європейських країн, особливо щодо Німеччини, якій слід активніше проявляти себе й дотримуватися всіх узятих зобов’язань у рамках Північноатлантичного Альянсу. Але в цілому великих змін очікувати не варто.

Символічно, що найбільші зміни можуть відбутися тоді, коли американські уряд і Адміністрація президента знову знайдуть ту раціональність і силу, якої світ не бачив протягом декількох останніх років. Але прийдешні вибори безпосередньо позначаться не на всіх сферах життя.

Читайте також: ЄС розробляє ефективний механізм реагування на проблеми міграції, – посол Німеччини (ВІДЕО)

Джерело UATV
дата 01.10.2020
категорії Політика
поділитися

Схожі новини


Топ новин на UA|TV

×