8 травня під усьому світі вшановують День пам’яті і примирення і згадували про жертви Другої світової війни. 9 травня – День перемоги над нацизмом.
Про співпрацю між учасниками війни, які воювали один проти одного, святкові паради і про те, як зробити так, щоб нинішні і майбутні покоління не забули про цю сторінку в історії, і щоб ця тема не стала каменем спотикання, в новому випуску програми “5 питань на злобу для “розповів історик Роман Подкур.
– Європа давно розставила акценти і святкує не перемогу над німцями, а саме над нацизмом. Як в інших країнах відбувалася трансформація, коли сторони, що воювали одна проти одної, перейшли до співпраці?
– Європа святкує саме перемогу над нацизмом. Це перемога над людиноненависницьких режимом та ідеологією. Величезна увага до цієї перемоги є одним з головних джерел об’єднання різних країн, які брали участь у цій війні. Різні країни проходили різні шляхи, але вони звертали велику увагу на жертви нацизму, і на тих, хто загинув під час війни. Акцентується увага на поняття загальної перемоги тих країн, які брали участь в боротьбі з нацизмом. І не важливо яка це країна – чи Радянський Союз, або це, наприклад, Норвегія і Греція. Мова йде не про кількість жертв, а про те, що ці країни брали участь в спільній боротьбі. Для Європи дуже важливо, що це фактор об’єднавчий, а не розділовий.
– Помпезні паради називають спадщиною СРСР. Як ви вважаєте, ці дати – свято або ж день скорботи?
В першу чергу це день скорботи. Визначальними є слова ветеранів. Вони говорили: “так, це була перемога”, але завжди згадували про масові жертви, про некомпетентність командирів. Вони намагалися донести, що війна – це дуже погано, це трагедія, кров і бруд.
– Традиція в Росії проводити паради – це гра м’язами для всього світу або пропаганда всередині країни?
– Паради це завжди елемент пропаганди. Для Російської Федерації це структурний елемент їх імперської ідеології, так звана “велич Росії”. Але для будь-якої країни велич визначається не кількістю військ, а добробутом суспільства. Паради на такі дати не потрібні, це прояв імперської ідеології.
– Як зробити так, щоб нинішнє і майбутнє покоління не забули про цю сторінку нашої історії і щоб ця тема не була каменем спотикання?
– Треба перестати політикам спекулювати на цій темі. Політики ввели ці дати в дискурс ідеологічних протистоянь. Все залежить від діяльності держави. Держава повинна привести в порядок поховання жертв війни, проводити історичні дослідження, їх популяризацію. Тут величезну роль грають історики і пошукові групи. Адже війна не закінчилася, поки не похований останній солдат. Це як раз актуалізація пам’яті. Другий сегмент – це актуалізація родинної пам’яті. Люди, які зберігають пам’ять про своїх загиблих родичів – це елемент постійної пам’яті про цю величезну трагедію.
Більше випусків програми “5 вопросов на злобу дня” дивіться за посиланням.