“Готовий повернутися на фронт у будь-який момент”, – правнук Коцюбинського (ВІДЕО)

Правнук відомого українського письменника Ігор Коцюбинський пішов на фронт добровольцем. Він не раз потрапляв під ворожі обстріли на Донбасі та брав участь у запеклих боях.

Коли в 2014-му почалася мобілізація по всій країні, Ігор Коцюбинський добровільно прийшов у військкомат. На той момент він працював директором Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського, і востаннє тримав у руках зброю ще в армії.

Тоді гостро постало питання, що хтось повинен захищати Україну, тому що наші Збройні сили були укомплектовані лише на 20-25%, і треба було мобілізувати тих, хто служив раніше.
З призовного пункту Ігор Коцюбинський потрапив до військової частини в Гончарівську. Пройшов коротку підготовку, а звідти – відразу на блокпости: спочатку в Чернігівській, а потім – у Сумській області. Але вже в червні його танкову бригаду відправили на Луганщину.

“Ми були в Новоайдарському районі, в селі Дмитрівка, в Новоайдарі, потім у Щасті й неподалік від Станиці Луганської, – розповів Коцюбинський. – Нас обстріляли “Градами” з російської території, там 6 кілометрів до кордону з Росією. І вперше нас обстріляв “Град”, я запам’ятав цю дату – 22 липня”.

Ігор Коцюбинський потрапив під обстріл і в селі Дмитрівка у вересні 2014 року. Тоді, згадує воїн, загинуло багато бійців, згоріло багато техніки.

Він був заступником командира роти по роботі з особовим складом. Хоча товариші по службі й знали, що він правнук відомого письменника, поблажок жодних не робили.

“Офіцери розуміли, що від таких, як я, наприклад, які 26 років не були в армії – вже сенсу особливого немає. Головне, як кажуть, щоб ми закрили “проломи” в численному складі, й, можливо, якось психологічно вплинули на цих сепаратистів”, – поділився доброволець.

За словами Ігоря Коцюбинського, тоді на фронті було дуже проблематично зі зброєю.

“Все, що було, 1970-1980-х років виробництва. Обмундируванням і продуктами здебільшого забезпечували волонтери, – розповів він. – Моя форма згоріла. Я двічі купував комплекти собі. Вони згоріли, на жаль, під час обстрілу “Смерча” у Дмитрівці“.

Після передової Коцюбинський повернувся у рідний музей-заповідник, де продовжує працювати директором. Разом із колективом збирає гроші для поранених бійців.

“Готовий стати на захист Батьківщини й повернутися на фронт у будь-який момент”, – запевняє нащадок великого письменника.

Усі випуски з циклу сюжетів “Захисники” дивіться за посиланням.