Данило Галицький: як перший король заклав основи давньоукраїнської держави (ВІДЕО)

uatv
19.11.2019
Скрін UATV

Данило Галицький – один із найяскравіших історичних діячів Середньовіччя. Він був першим в історії українського народу легітимним і визнаним в Європі королем. Данилові Романовичу довелося жити в бурхливу, жорстоку епоху міжусобиць і монголо-татарських набігів.

Але він увійшов в історію як збирач давньоруських земель, правитель Галицько-Волинського князівства, великий реформатор, далекоглядний політик і мудрий дипломат. До того ж, Данило першим серед давньоруських князів спробував покінчити із залежністю від монголо-татарських завойовників. Він заклав основи давньоукраїнської держави, яка проіснувала півтора століття.

Майбутній правитель Галицько-Волинської держави з’явився на світ у 1201 році в родині київського князя Романа Мстиславовича, який вважався сучасниками найсильнішим із усіх давньоруських князів на рубежі ХІІ-ХІІІ-го століть. Саме батько Данила в 1199 році започаткував Галицько-Волинське князівство, об’єднавши землі Волині та Галича. До єдності спонукала необхідність спільної боротьби проти зазіхань Польщі та Угорщини. Князь Роман став владним правителем величезної держави, до якої приєднав усі українські землі від Карпат до Дніпра.

Однак йому не вдалося об’єднати всю Русь. У 1205 році Роман Мстиславович загинув в битві з польським князем Лешеком Білим. Галицькі бояри позбавили його малолітніх синів – Данила і Василька – княжого престолу. Відтоді розпочалася боротьба за престол, яка тривала понад 40 років. Галицько-Волинська держава втратила не тільки єдність, а стало ареною війн і нападів сусідніх держав.

“Після того, як Данилу Галицькому виповнилося 18 років, він заручився підтримкою міського патриціату, а також великого боярства. Він став правителем, князем Волині”, – говорить історик Михайло Жолоб.

Данилу та його молодшому брату Васильку довелося боротися з різними суперниками – руськими князями, бунтівним галицьким боярством, а потім з поляками та угорцями. У 1223 році разом з іншими російськими князями він брав участь в битві на річці Калці проти монголів. Був поранений в груди і відступив з поля битви. Весною 1238 року Данило Галицький розгромив тевтонських рицарів під містом Дорогочин, який зараз перебуває в складі Польщі.

У радянській історіографії ця подія замовчувалася навмисно, переключаючи увагу на більш значимий для російської історії факт – перше вторгнення монголів в східні князівства в 1237-1238 роках.

Монгольська навала стала для Данила випробуванням його якостей полководця та правителя.

“Взагалі хроністи відзначають унікальну якість князя – вміння домовлятися з людьми. Очевидно, він був природженим дипломатом. І ще в свою політику вводив таку величину (дуже непопулярну тоді і зараз) як моральність. Данило зміг помиритися з ворогами свого покійного батька”, – розповідає історик Михайло Журба.

Коли монголи зажадали, щоб Данило Романович передав свою столицю Галич у їх руки, він поїхав до хана Батия. Візити такого роду вже здійснювали інші руські князі, щоб присягнути на вірність монголам і отримати ханський ярлик – дозвіл на умовне право управляти своїми князівствами.

Данило, поклявшись на вірність Батию, не збирався надто довго дотримуватися цієї присяги. У той же час ханський ярлик захищав його від претензій на його територію не тільки з боку князів-суперників, а й агресивних західних і північних сусідів. Правитель скористався новою атмосферою політичної стабільності, щоб почати економічне відродження своєї держави.

Князь переніс свою столицю в засноване їм місто Холм (нині це територія Польщі). Він прагнув перетворити його на великий економічний центр. Правитель також зміцнював старі міста та засновував нові – такі як Львів, майбутню столицю регіону. Місто було названо на честь Лева, сина Данила.

Він зосередив свою зовнішню політику на відновленні відносин із західними сусідами і укладанні союзів, щоб мати підтримку в разі конфронтації з монголо-татарами.

“Крім того, в своїй політиці князь намагався дотримуватися європейського вектора. Головне, що для нього неприпустимим було йти шляхом азіатсько-візантійського розвитку. Звичайно, в цій ситуації доводилося діяти відповідно до обставин. Тут виникає проблема вибору свого шляху, пошуку союзників”, – каже Журба.

Князь Данило звернувся до Папи Римського з проханням зібрати слов’ян на хрестовий похід проти монголо-татар. Інокентій IV погодився, і щоб заохотити князя, послав йому королівську корону.

Коронування та надання Галицько-Волинському князівству статусу королівства значно підвищило авторитет української держави в Європі. У 1253 році, розраховуючи на підтримку Центральної Європи, Данило розпочав бойові дії проти монголів. Незабаром він відбив частину територій Поділля та Волині, які були під їх пануванням. Ворогові знадобилося 5 років, щоби повернутися в Галичину та Волинь з новим військом і знову взяти під контроль ці землі. На цьому етапі вирішальне значення мала західна підтримка. Однак вона так і не прийшла.

Тому Данило змушений був розірвати унію і власними силами боротися з монголо-татарами. Але шансів у нього було небагато. Монголо-татарський воєначальник Бурундай (який прибув у Галицько-Волинське князівство на чолі великої армії) зажадав від Данила знищити укріплення, збудовані навколо міст. Тільки Холм не скорився і залишив свої фортифікації.

У 1264 році король Данило пішов з життя. Поховали правителя в Холмі, в соборі Різдва Богородиці, який звели ще при його житті. Після смерті Данила Галицько-Волинською державою ще майже століття правили його і князя Василька нащадки.

Серед синів Данили Галицького найенергійнішим виявився Лев, який правив з 1264 до 1301 року. Він відвоював у Угорщини Закарпаття з містом Мукачево, а у Польщі – Люблінську землю. Завдяки цьому, територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю її історію.

У пам’яті нащадків Данило Галицький залишився як правитель, який подавав приклад єднання заради великої мети – утвердження державності. Його держава, створена на території Європи в XIII столітті, зіграла вирішальну роль в історії України. І найбільша заслуга Данили полягає в тому, що він був патріотом своєї землі.

Відродження інтересу до історії української державності відновило особистість князя Данила Романовича в його праві займати гідне місце в пантеоні наших героїв.

Більше випусків проєкту UATVПишемо історію” дивіться за посиланням.

Джерело UATV
дата 19.11.2019
категорії Суспільство
поділитися

Топ новин на UA|TV