Календар

День молоді

В останню неділю червня в Україні відзначається День молоді та День молодіжних і дитячих громадських організацій.

В Україні молоддю вважаються особи віком від 15 до 34 років. На сьогодні таких осіб у нашій країні близько 11 млн. Останнім часом загальна чисельність населення України зменшується, так само скорочується і кількість молоді. Молодь в Україні “старіє” – численнішими є вікові групи 30-34-річних і 25-29-річних, народжених ще до зниження демографічних показників, аніж наймолодших представників молодіжного контингенту – їх майже на мільйон менше. Частка молодих городян становить 70%, у сільській місцевості вона близька до 27%. У абсолютному вимірі найбільше скорочення молодіжного контингенту в Україні протягом останніх 15 років відбулось у східних промислових регіонах нашої країни – Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях. У Києві, навпаки, молоді побільшало. Найбільш привабливими щодо життєвих перспектив і можливостей трудової реалізації для молодих є Київ, а також Харків та Одеса. Прикметно, що українська молодь раніше й частіше реєструє шлюб, аніж її ровесники в більшості країн Європи, але останнім часом спостерігається тенденція до більш пізніх шлюбів. У пріоритеті цінностей української молоді перше місце, попри всі соціальні й економічні зміни, займає сім’я та сімейні цінності (99,4%). За даними Інституту стратегічних досліджень, у молодіжному середовищі спостерігається ефективна та цілеспрямована громадська самоорганізація у неформальних об’єднаннях та рухах. Найяскравішим підтвердженням цієї тенденції стали протестні акції наприкінці 2013-го – початку 2014 року. Саме молодь і студентство були однією із найактивніших і послідовних рушійних сил Революції Гідності. Завдяки їхній безкомпромісній боротьбі вдалося відстояти незворотність демократичних перетворень в Україні та її євроінтеграційний вибір.

28

липня

Річниця з дня загибелі Василя Сліпака

Василь Сліпак (1974-2016) – український оперний співак (бас-баритон), соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій під час війни на сході України, позивний “Міф”. Народився у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели “Дударик” і співав там до 1994 року. Разом із капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України, так і світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Прибалтики). Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі святої Трійці в м. Ліоні (Франція). Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно “Фауст”. Саме звідси з’явився й позивний “Міф”, з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична “Місяць на небі…”. Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, хто долучився до руху “Віра і світло”, солідаризуючись із людьми з особливими потребами. Під час Революції Гідності мав контракт в Опері, тож не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію “Fraternité Ukrainienne/Українське братство”, допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, згодом сам долучився до них. “Я пропустив Майдан, але війну не пропущу”, – сказав Василь. Він не пропустив війни, так само, як і вона не пропустила його. Тричі був на фронті. Уперше поїхав на позиції у травні 2015 року. Воював у Пісках, у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера. Поховали героя на Личаківському кладовищі Львова.

28

липня

День кримськотатарського прапора

Цього дня 1992 року у Сімферополі розпочав діяльність другий Курултай кримськотатарського народу, який відбувся через 74 роки після першого Курултаю, 1918 року в Бахчисараї. Вперше кримськотатарський прапор було прийнято Курултаєм кримських татар у 1917 році, одразу після Лютневої революції. Поновлений 30 червня 1991 року, після прийняття Україною незалежності, кримськотатарський прапор являє собою полотнище блакитного кольору із жовтим гербом (темгою) у верхнім лівім куті. Блакитний колір – традиційний колір тюркських народів – використовувався ще на стягах Кримського ханства. Зображений на прапорі герб – тарак-темга (герб-гребінь) є родовим знаком Ґераїв, правлячої династії Кримського ханства. З початком окупації Росією українського Криму й посиленням репресій щодо корінного населення півострова, головні заходи Дня кримськотатарського прапора відбуваються на материковій Україні (зокрема в Києві) силами кримськотатарських громадських організацій за підтримки та координації Меджлісу кримськотатарського народу. Сьогодні планується урочиста хода Хрещатиком, яка завершиться мітингом на майдані Незалежності, традиційний автопробіг від станції метро “Шулявська” до Бессарабки, а також іще низка заходів. Святкування Дня кримськотатарського прапору відбудуться в багатьох містах України.

28

липня

Всесвітній день йоги

День встановлений згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 69/131 від 11 грудня 2014 року з ініціативи Індії. Йога – це стародавня фізична, психічна і духовна давньоіндійська практика, яка з часом набула величезної популярності і поширення в усьому світі. Згідно з науковим поясненням, йога – система психофізичного тренінгу («психопрактика», «психотехніка»), спрямованого на зміну свідомості під час переходу з профанного, мирського, сансаричного стану в сакральний стан «безсмертя і свободи». В давні часи йога була виключно прерогативою індійських відлюдників і монахів, а сьогодні йога стала радше спортом і давно вийшла за межі Індії – її практикують люди всіх соціальних груп на всіх континентах. Але йога – це не тільки комплекс певних фізичних вправ; це шлях відкриття у собі відчуття гармонії з власним «я», світом і природою. Цей День покликаний підвищувати поінформованість людей в усьому світі про численні переваги йоги. В резолюції відзначається «важливість того, аби індивіди і групи населення обирали більш здорові рішення і вели спосіб життя, сприятливий поліпшенню стану здоров’я». У зв’язку з цим Всесвітня організація охорони здоров’я також закликала уряди держав-членів допомагати своїм громадянам у подоланні недостатньої фізичної активності, яка входить до десятки головних причин смертності у світі і є головним фактором ризику розвитку таких неінфекційних захворювань, як серцево-судинні захворювання, рак і діабет.

28

липня

Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою

Фото Крим. Реалії

Цього дня в 1994 році в Парижі була підписана Міжнародна конвенція про боротьбу з опустелюванням. Документ набрав чинності 26 грудня 1996 року (Україна приєдналася до конвенції у 2002 році). Опустелювання – один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. дол. США. Головною причиною опустелювання в світі є людська діяльність (приблизно 75%). Опустелювання – це результат циклу деградації земель, що перетворює колись плодючі землі в непродуктивні, а також є наслідком надмірної експлуатації земель за умов інтенсивного землеробства, вирубки лісів задля отримання палива і деревини, а також вибивання пасовиськ худобою. Таким чином, під опустелюванням мається на увазі не стільки самі пустельні й посушливі райони, скільки наслідки надмірного використання ресурсів Землі. Опустелювання – це глобальне явище, що негативно відбивається на умовах життя мільярду людей і є загрозою світовому біорозмаїттю. Майже половина людей, що мешкає на посушливих територіях, живе в умовах злиднів. У зв’язку з цим, проблема опустелювання вимагає загальної уваги. Для України, попри світову славу її чорноземів, проблема опустелювання також є актуальною, хоча проявляється вона переважно на півдні країни – в областях степової зони. Причинами опустелювання «по-українськи» є надзвичайно високий рівень розораності, внесення надмірних доз добрив і деградація полезахисних лісосмуг.

28

липня

День визволення Маріуполя від російських окупантів

Фото Укрінформ-UATV

День визволення Маріуполя від російських окупантів встановлений за рішенням Верховної Ради України і відзначається 13 червня – Постанова № 3807 (971-VIII) від 2 лютого 2016 року «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році».

Протистояння між українцями і проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувались після так званого приєднання Криму до Росії. Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. При цьому було поранено і взято в полон начальника УВС Валерія Андрощука і вбито начальника ДАІ Віктора Саєнка, бійця добровольчого батальйону міліції «Азов» Родіона Добродомова. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі. Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України, та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов». Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, аби надати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану. Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня. У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектору та місцевих активістів. Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 5-ій ранку. У ході зачистки Маріуполя від сепаратистів було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради. Відтоді, завдяки зусиллям українських військових та самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року.

28

липня

Всесвітній день боротьби з дитячою працею

Фото АР

День відзначається за рішенням сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці, яка відбулася 3-20 червня 2002 року. Всесвітній день дій за усунення дитячої праці був установлений задля привернення уваги громадськості до проблеми дитячої праці, а особливо, її найгірших форм: рабства і примусових робіт, праці в небезпечних умовах, залучення дітей у торгівлю наркотиками і заняттям проституцією. Дитяча праця – це праця, виконання якої є небезпечним і шкідливим для дитини, заборонена міжнародним та національним законодавством. Саме проти такої праці, яка набула особливого поширення в епоху індустріалізації, спрямувала свою діяльність Міжнародна організація праці, однією з перших Конвенцій котрої була заборона використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах (1919). Згодом було ухвалено й інші конвенції, серед яких особливе місце посідає Конвенція №182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», яку було ухвалено в 1999 році (Україна ратифікувала документ у жовтні 2000 року). На сьогодні понад 160 мільйонів дітей в усьому світі вимушені працювати, багато з них працюють повний робочий день переважно у неформальному секторі економіки та сільському господарстві. В Україні працює близько 200 тисяч дітей і проблема експлуатації дитячої праці впродовж десятиліть залишається для нашої країни досить стабільною. За українським законодавством на роботу можна приймати з 16-річного віку (як виняток – у 14-15-річному віці, але лише за згоди одного з батьків, чи осіб, які їх заміняють). За Конвенцією МОП, будь-яка форма праці, яка може з високою долею вірогідності зашкодити фізичному, психічному чи моральному здоров’ю дітей, їхній безпеці чи моральності не повинна виконуватися особами, які не досягли 18-річного віку. Дитяча праця – продукт ринкових сил, так само як і інші форми послуг, залежить від попиту і пропозиції. Бідність і економічні потрясіння відіграють важливу роль у визначенні ринку дитячої праці. В свою чергу дитяча праця сприяє своєрідному «увічненню» бідності. Наприклад, згідно з останніми дослідженнями, здійсненими Світовим банком у Бразилії, вихід на ринок праці у ранньому віці суттєво зменшує розмір заробітків у майбутньому приблизно на 13-20%, що суттєво підвищує вірогідність залишатися бідним на подальших етапах життя.

28

липня

День молоді

В останню неділю червня в Україні відзначається День молоді та День молодіжних і дитячих громадських організацій.

В Україні молоддю вважаються особи віком від 15 до 34 років. На сьогодні таких осіб у нашій країні близько 11 млн. Останнім часом загальна чисельність населення України зменшується, так само скорочується і кількість молоді. Молодь в Україні “старіє” – численнішими є вікові групи 30-34-річних і 25-29-річних, народжених ще до зниження демографічних показників, аніж наймолодших представників молодіжного контингенту – їх майже на мільйон менше. Частка молодих городян становить 70%, у сільській місцевості вона близька до 27%. У абсолютному вимірі найбільше скорочення молодіжного контингенту в Україні протягом останніх 15 років відбулось у східних промислових регіонах нашої країни – Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях. У Києві, навпаки, молоді побільшало. Найбільш привабливими щодо життєвих перспектив і можливостей трудової реалізації для молодих є Київ, а також Харків та Одеса. Прикметно, що українська молодь раніше й частіше реєструє шлюб, аніж її ровесники в більшості країн Європи, але останнім часом спостерігається тенденція до більш пізніх шлюбів. У пріоритеті цінностей української молоді перше місце, попри всі соціальні й економічні зміни, займає сім’я та сімейні цінності (99,4%). За даними Інституту стратегічних досліджень, у молодіжному середовищі спостерігається ефективна та цілеспрямована громадська самоорганізація у неформальних об’єднаннях та рухах. Найяскравішим підтвердженням цієї тенденції стали протестні акції наприкінці 2013-го – початку 2014 року. Саме молодь і студентство були однією із найактивніших і послідовних рушійних сил Революції Гідності. Завдяки їхній безкомпромісній боротьбі вдалося відстояти незворотність демократичних перетворень в Україні та її євроінтеграційний вибір.

28

липня

Річниця з дня загибелі Василя Сліпака

Василь Сліпак (1974-2016) – український оперний співак (бас-баритон), соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій під час війни на сході України, позивний “Міф”. Народився у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели “Дударик” і співав там до 1994 року. Разом із капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України, так і світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Прибалтики). Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі святої Трійці в м. Ліоні (Франція). Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно “Фауст”. Саме звідси з’явився й позивний “Міф”, з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична “Місяць на небі…”. Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, хто долучився до руху “Віра і світло”, солідаризуючись із людьми з особливими потребами. Під час Революції Гідності мав контракт в Опері, тож не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію “Fraternité Ukrainienne/Українське братство”, допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, згодом сам долучився до них. “Я пропустив Майдан, але війну не пропущу”, – сказав Василь. Він не пропустив війни, так само, як і вона не пропустила його. Тричі був на фронті. Уперше поїхав на позиції у травні 2015 року. Воював у Пісках, у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера. Поховали героя на Личаківському кладовищі Львова.

28

липня

День кримськотатарського прапора

Цього дня 1992 року у Сімферополі розпочав діяльність другий Курултай кримськотатарського народу, який відбувся через 74 роки після першого Курултаю, 1918 року в Бахчисараї. Вперше кримськотатарський прапор було прийнято Курултаєм кримських татар у 1917 році, одразу після Лютневої революції. Поновлений 30 червня 1991 року, після прийняття Україною незалежності, кримськотатарський прапор являє собою полотнище блакитного кольору із жовтим гербом (темгою) у верхнім лівім куті. Блакитний колір – традиційний колір тюркських народів – використовувався ще на стягах Кримського ханства. Зображений на прапорі герб – тарак-темга (герб-гребінь) є родовим знаком Ґераїв, правлячої династії Кримського ханства. З початком окупації Росією українського Криму й посиленням репресій щодо корінного населення півострова, головні заходи Дня кримськотатарського прапора відбуваються на материковій Україні (зокрема в Києві) силами кримськотатарських громадських організацій за підтримки та координації Меджлісу кримськотатарського народу. Сьогодні планується урочиста хода Хрещатиком, яка завершиться мітингом на майдані Незалежності, традиційний автопробіг від станції метро “Шулявська” до Бессарабки, а також іще низка заходів. Святкування Дня кримськотатарського прапору відбудуться в багатьох містах України.

28

липня

Всесвітній день йоги

День встановлено згідно з резолюцією Генасамблеї ООН 69/131 від 11 грудня 2014 року з ініціативи Індії. Йога – це стародавня фізична, психічна і духовна давньоіндійська практика, яка з часом набула величезної популярності та поширення в усьому світі. Згідно з науковим поясненням, йога – система психофізичного тренінгу, спрямованого на зміну свідомості під час переходу з профанного, мирського, сансаричного стану в сакральний стан “безсмертя і свободи”. В давні часи йога була виключно прерогативою індійських відлюдників і монахів, а сьогодні стала радше спортом і давно вийшла за межі Індії – її практикують люди всіх соціальних груп на всіх континентах. Але йога – це не тільки комплекс певних фізичних вправ; це шлях відкриття у собі відчуття гармонії з власним “я”, світом і природою. Цей день покликаний підвищувати поінформованість людей в усьому світі про численні переваги йоги. У резолюції відзначається “важливість того, аби індивіди та групи населення обирали більш здорові рішення і вели спосіб життя, сприятливий поліпшенню стану здоров’я”. У зв’язку з цим Всесвітня організація охорони здоров’я також закликала уряди держав-членів допомагати своїм громадянам у подоланні недостатньої фізичної активності, яка входить до десятки головних причин смертності у світі та є головним фактором ризику розвитку таких неінфекційних захворювань, як серцево-судинні захворювання, рак і діабет.

28

липня

Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою

Цього дня в 1994 році в Парижі підписали Міжнародну конвенцію про боротьбу з опустелюванням. Документ набрав чинності 26 грудня 1996 року (Україна приєдналася до конвенції у 2002 році). Опустелювання – один із найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Щороку опустелювання й посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. дол. США. Головною причиною опустелювання в світі є людська діяльність (приблизно 75%). Опустелювання –результат циклу деградації земель, що перетворює колись плодючі землі в непродуктивні, а також є наслідком надмірної експлуатації земель за умов інтенсивного землеробства, вирубки лісів задля отримання палива і деревини, а також вибивання пасовиськ худобою. Таким чином, під опустелюванням мається на увазі не стільки самі пустельні й посушливі райони, скільки наслідки надмірного використання ресурсів Землі. Опустелювання – це глобальне явище, що негативно відбивається на умовах життя мільярда людей і є загрозою світовому біорозмаїттю. Майже половина людей, котрі мешкають на посушливих територіях, живе в умовах злиднів. У зв’язку з цим, проблема опустелювання вимагає загальної уваги. Для України, попри світову славу її чорноземів, проблема опустелювання також є актуальною, хоча проявляється вона переважно на півдні країни – в областях степової зони. Причинами опустелювання “по-українськи” є надзвичайно високий рівень розораності, внесення надмірних доз добрив і деградація полезахисних лісосмуг.

28

липня

День визволення Маріуполя від російських окупантів

Фото Укрінформ-UATV

День визволення Маріуполя від російських окупантів встановлено за рішенням Верховної Ради України. Він відзначається 13 червня – Постанова №3807 (971-VIII) від 2 лютого 2016 року “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році”.

Протистояння між українцями та проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувалися після так званого приєднання Криму до Росії. Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. При цьому було поранено і взято в полон начальника УВС Валерія Андрощука й убито начальника ДАІ Віктора Саєнка, бійця добровольчого батальйону міліції “Азов” Родіона Добродомова. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста та захопили адмінбудівлі. Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому перебували українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних сил України, а також півтори сотні добровольців з батальйону МВС “Азов”. Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, щоби дати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану. Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня. У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону “Азов”, 2 роти спецбатальйону “Дніпро”, 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блокпости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів “Правого сектору” та місцевих активістів. Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 05:00. Під час зачистки Маріуполя від сепаратистів було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради. Відтоді, завдяки зусиллям українських військових і самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року.

28

липня

Всесвітній день боротьби з дитячою працею

Фото Укрінформ-UATV

День відзначається за рішенням сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці, яка відбулася 3-20 червня 2002 року. Всесвітній день дій за усунення дитячої праці було встановлено задля привернення уваги громадськості до проблеми дитячої праці, а особливо її найгірших форм: рабства та примусових робіт, праці в небезпечних умовах, залучення дітей до торгівлі наркотиками і заняттям проституцією. Дитяча праця – це робота, виконання якої є небезпечним і шкідливим для дитини, яка заборонена міжнародним та національним законодавством. Саме проти такої праці, котра набула особливого поширення в епоху індустріалізації, спрямувала свою діяльність Міжнародна організація праці, однією з перших Конвенцій котрої була заборона використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах (1919). Згодом було ухвалено й інші конвенції, серед яких особливе місце посідає Конвенція №182 “Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці”, яку було ухвалено в 1999 році (Україна ратифікувала документ у жовтні 2000 року). На сьогодні понад 160 мільйонів дітей в усьому світі вимушені працювати, багато з них працюють повний робочий день переважно у неформальному секторі економіки та сільському господарстві. В Україні працює близько 200 тисяч дітей і проблема експлуатації дитячої праці впродовж десятиліть залишається для нашої країни досить стабільною. За українським законодавством, на роботу можна приймати з 16-річного віку (як виняток – у 14-15-річному віці, але лише за згодою одного з батьків, чи осіб, які їх заміняють). За Конвенцією МОП, будь-яка форма праці, яка може з високою вірогідністю зашкодити фізичному, психічному чи моральному здоров’ю дітей, їхній безпеці чи моральності, не повинна виконуватися особами, які не досягли 18-річного віку. Дитяча праця – продукт ринкових сил, котрий, так само як і інші форми послуг, залежить від попиту та пропозиції. Бідність і економічні потрясіння відіграють важливу роль у визначенні ринку дитячої праці. У свою чергу дитяча праця сприяє своєрідному “увічненню” бідності. Наприклад, згідно з останніми дослідженнями, здійсненими Світовим банком у Бразилії, вихід на ринок праці у ранньому віці суттєво зменшує розмір заробітків у майбутньому приблизно на 13-20%, що суттєво підвищує імовірність залишатися бідним на подальших етапах життя.

28

липня

8-9 травня Дні пам’яті та примирення

8 та 9 травня в Україні, так само як і в світі, відзначаються Дні пам’яті та примирення, присвячені жертвам Другої світової війни.

Ці дні присвячені пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насиллям світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню, малим і старим, усім загиблим і всім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни. Тим, хто загинув на її фронтах, в окопах і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття. Дні пам’яті та примирення були проголошені рішенням 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 24 листопада 2004 року. 8 травня 1945-го Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування. В країнах-союзницях з антигітлерівської коаліції цей день відзначається як День перемоги над нацизмом. В резолюції ООН пропонується державам-членам ООН, неурядовим організаціям і приватним особам відзначати один чи обидва ці дні (8 і 9 травня) як день пам’яті усіх жертв Другої світової війни. Асамблея також закликала держави-члени ООН об’єднати зусилля у боротьбі з новими викликами й загрозами та зробити все можливе задля урегулювання суперечок мирними засобами згідно зі Статутом ООН так, аби не піддавати подальшій загрозі міжнародний мир і безпеку.

В Україні відзначається День пам’яті та примирення, який встановлено згідно з Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”. Таким чином, Україна розпочала нову традицію святкування 8 і 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Вшановують цього дня воїнів, “жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни”. Офіційне гасло пам’ятних заходів – “1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”. Новим символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. Її графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. До Днів пам’яті та примирення приурочено меморіальні й урочисті акції, які мають відбутися 8 та 9 травня.

28

липня

8-9 травня Дні пам’яті та примирення

8 та 9 травня в Україні, так само як і в світі, відзначаються Дні пам’яті та примирення, присвячені жертвам Другої світової війни.

Ці дні присвячені пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насиллям світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню, малим і старим, усім загиблим і всім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни. Тим, хто загинув на її фронтах, в окопах і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття. Дні пам’яті та примирення були проголошені рішенням 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 24 листопада 2004 року. 8 травня 1945-го Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування. В країнах-союзницях з антигітлерівської коаліції цей день відзначається як День перемоги над нацизмом. В резолюції ООН пропонується державам-членам ООН, неурядовим організаціям і приватним особам відзначати один чи обидва ці дні (8 і 9 травня) як день пам’яті усіх жертв Другої світової війни. Асамблея також закликала держави-члени ООН об’єднати зусилля у боротьбі з новими викликами й загрозами та зробити все можливе задля урегулювання суперечок мирними засобами згідно зі Статутом ООН так, аби не піддавати подальшій загрозі міжнародний мир і безпеку.

В Україні відзначається День пам’яті та примирення, який встановлено згідно з Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”. Таким чином, Україна розпочала нову традицію святкування 8 і 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Вшановують цього дня воїнів, “жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни”. Офіційне гасло пам’ятних заходів – “1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”. Новим символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. Її графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. До Днів пам’яті та примирення приурочено меморіальні й урочисті акції, які мають відбутися 8 та 9 травня.

28

липня

Радониця у православних українців

Сьогодні у православних українців Радониця, або Проводи – особливий день поминання померлих.

Цьогоріч Радониця (інші назви: Радуниця, Проводи, Гробки, Діди) випадає на 5 травня. За церковним статутом, пам’ять за спочилими звершується наступного вівторка після Великоднього тижня (світлої седмиці). Перша неділя після Великодня, а відтак і увесь тиждень, називається Фоминою (присвячена апостолові Фомі), а у народі відома як Провідна, Провідний тиждень. Про це стверджують Троїцький (1372) та Київський (1493) літописи. Це дні особливого поминання померлих. Варто зауважити, що церква впродовж року декілька разів поминає померлих. Згадує вона їх також і під час Великого посту – у суботи другого, третього та четвертого тижнів посту. Перші після Великодня панахиди по померлих правлять саме на Радоницю. Цього дня віряни намагаються відвідати богослужіння в храмі та прийти на кладовище, щоби помолитися за душі померлих рідних і близьких. Сенс цього свята в тому, аби поділитися зі спочилими родичами радістю найвеличнішого та найсвітлішого християнського свята – Воскресіння Христового. У ці святкові дні начебто стирається межа між світом живих і мертвих. Саме слово “Радониця” співзвучне слову “радість”. Навіть, якщо людина помирає на Великдень, то ховають її за спеціальним обрядом. Здавна наші пращури вірили, що в цей день можна похристосуватися зі своїми родичами.

Також сьогодні

Міжнародний день акушерок

Відзначається щорічно за рішенням Міжнародної конфедерації акушерок з 1992 року. Це сьогодні акушерство – серйозна клінічна дисципліна, якій довго вчаться, а раніше відповідальність за появу на світ дитини була покладена на повитух. Перші посібники з акушерства почали з’являтися в Європі в середині ХVІ століття, а перші спеціалізовані заклади для акушерок – у ХVІІІ столітті, як і пологові будинки. Найпрогресивнішою країною з розвитку акушерства була Франція. Та й, власне, саме слово “акушерство” походить від французького – accoucher – і означає народжувати, приймати пологи. Україна в цьому плані була надзвичайно відсталою країною. Ще на початку ХХ ст. пологи української жінки-селянки залишалися справою глибоко особистою, навіть таємною, з великою кількістю пересторог та обрядових дій. Тільки баба-повитуха повною мірою володіла всіма цими знаннями. На межі ХІХ-ХХ століть надавали медичну допомогу жителькам сільської місцевості професійні акушерки лише у двох випадках зі ста.

Нині Міжнародний день акушерки – глобальна кампанія, яка відзначається в усьому світі, вона покликана наголосити на важливості цієї професії для здоров’я матері та дитини.

Також цього дня

Офіційно засновано Раду Європи

Цього дня у 1949 році було офіційно засновано Раду Європи. Ідея створення цієї організації належить Вінстону Черчиллю, котрий 19 вересня 1946 року в університеті Цюриху виступив із промовою, в якій закликав до створення “сполучених держав Європи”. 5 травня 1949 року у Лондоні десять держав – Бельгія, Велика Британія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія та Швеція, підписали Лондонську угоду, сьогодні відому як Статут Ради Європи. Нині Рада Європи налічує 47 держав-членів. Основною статутною умовою для вступу країн до цієї організації є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов’язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які перебувають під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ. Штаб-квартира Ради Європи розташована у Страсбурзі. Україна стала членом РЄ у 1995 році.

28

липня

Роковини трагічних подій в Одесі

Сьогодні виповнюються 5-ті роковини трагічних подій в Одесі, коли під час масових заворушень загинуло до півсотні людей.
Станом на травень 2014 року Крим був під російською окупацією, на сході країни вже точилися бойові дії, але загалом країна жила мирним, хоча й дещо напруженим життям. Одеса не була винятком – на вечір у місті був запланований футбольний матч. Попри намагання Кремля просунути «Русскую весну» і проголосити «Одесскую народную республику», ці спроби виявилися марними, а ситуація в місті за оцінками тієї ж ОБСЄ була доволі спокійною.

Втім трагічні події розвивалися надзвичайно стрімко і їхнім результатом стала загибель майже півсотні людей, що шокувало не тільки українців, але й увесь світ. Напередодні футбольного матчу між одеським «Чорноморцем» і харківським «Металістом» була запланована спільна хода уболівальників обох команд і проукраїнськи налаштованих одеситів центральними вулицями міста.

Тим часом, учасники одеського Антимайдану, наметове містечко яких розташовувалося на Куликовому полі (неподалік від місцевого залізничного вокзалу), побачили в цьому загрозу власній безпеці й вирішили зібратися на Олександрівському проспекті біля перетину з вулицею Жуковського.

О 15 годині колона футбольних фанатів, активістів місцевої «Самооборони» та Євромайдану, зібралася на Соборній площі й рушила у напрямку до до Парку культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, на центральний стадіон «Чорноморець». Коли вони дійшла до Олександрівського проспекту, то піддалися нападу антимайданівців. Досить швидко масові заворушення, в яких брали участь декілька тисяч людей, перейшли на всі центральні вулиці Одеси – Грецьку, Дерібасівську, Грецьку площу. Невдовзі пролунали і перші постріли. Ситуація вийшла з-під контролю.

Десь о 18 годині проукраїнські сили почали тіснити антимайданівців до місця їхньої дислокації – Куликового поля. Табір сепаратистів було спалено, а самі антимайданівці забарикадувалися у Будинку профспілок. Сторони конфлікту закидували одне одного пляшками із запальною сумішшю, стріляли. Невдовзі в будівлі виникла пожежа, в результаті якої загинуло кілька десятків чоловік.

Загалом під час заворушень в Одесі загинуло 48 людей. Понад 200 людей звернулися за медичною допомогою. Більшість жертв трагедії загинули у Будинку профспілок.

Згодом слідством було встановило, що масові заворушення в Одесі були організовані й умисно сплановані. Обвинувачення інкримінує 22 підсудним скоєння злочину за ознаками ч. 2 ст. 294 (масові безлади, що призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків) та ч. 2 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) Кримінального кодексу України. П’ятеро обвинувачених перебувають у СІЗО.

Рішенням Одеської міськради цього дня вшановують пам’ять загиблих.

28

липня

Сьогодні християни світу відзначають найвеличніше християнське свято – Світле Христове Воскресіння, або Великдень.

Великдень, а саме так здавна називали українці цю особливу неділю року, є найдавнішим і найголовнішим християнським святом усього богослужебного року, і приурочене Воскресінню Ісуса Христа. Християнська Пасха тісно пов’язана з єврейською, і дослівно перекладається як “проходження повз”. Але якщо для іудеїв Песах є символом визволення від єгипетської неволі й обретіння Землі обітованої, то для християн Пасха символізує перемогу життя над смертю, звільнення від тягарів гріха, перехід зі стану несвободи в царину свободи і любові. Пасхою називається і Сам Христос, принесений у жертву за гріхи людства. За Євангеліями, після того, як Ісус прийшов до Єрусалима, був зраджений і страчений на хресті, а потім похований у печері відданими учнями – Він воскрес. Недільного дня, прийшовши до Його гробу, жінки-мироносиці виявили, що місце поховання порожнє. Натомість побачили ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес. Невдовзі одній із них явився Христос і сказав про Своє воскресіння. Радісна звістка надзвичайно швидко поширилася Єрусалимом, а потім і всією Іудеєю. Саме тому в ніч проти неділі в усіх церквах правиться святкова всенощна служба, кульмінацією якої є урочиста хода вірян навколо храму з запаленими свічками, великодній подзвін і сповіщення священиком звістки: “Христос воскрес!”, на що паства радісно відповідає: “Воїстину воскрес!” Наприкінці відбувається освячення пасок та крашанок (писанок), люди розходяться по домівках, обережно несучи запалені великодні свічки, і розговляються. Святкову трапезу починають з освяченої крашанки та шматочка паски. Традиційним вітанням у ці святкові дні є слова: “Христос воскрес!”, а відповіддю: “Воістину воскрес!”, поцілунок тричі та обмінювання крашанками. Воскресіння Христове споконвіку було святом любові, миру, злагоди та надії. Дата свята не є сталою і кожного року обчислюється за місячно-сонячним календарем, згідно зі спеціальними правилами. Цього року святкування Великодня у християн східного і західного обрядів співпало.

28

липня

Міжнародний день пам’яті Чорнобильської катастрофи

Цього дня у 1986 році сталася аварія на Чорнобильській АЕС – найбільша техногенно-екологічна катастрофа сучасності.

26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу. Внаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Майже одразу на місце аварії приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5 години ранку. Проте у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла. Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки. Від самого початку Москва та керівництво УРСР приховували факт аварії та наслідки екологічної катастрофи. Першою про підвищення рівня радіації повідомила Швеція.

Лише 28 квітня в СРСР з’явилося перше офіційне повідомлення. У перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів.

Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2293 населених пунктів, у яких на кінець вісімдесятих років минулого сторіччя мешкали понад 2,6 млн осіб. В результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель. Задля запобігання розповсюдження радіації, наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним “саркофагом”.

За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. Водночас об’єкт “Укриття”, зведений у 1986 році, поступово руйнувався. У 2004 році було проведено тендер на проектування і спорудження нового “саркофагу” – Нового безпечного конфайнмента. Його будівництво розпочалось у 2012 році.

29 листопада 2016 року на об’єкт “Укриття” було встановлено арку Нового безпечного конфайнмента.

28

липня

Всесвітній день книги і авторського права

Започаткування відзначення цього дня проголошено на 28-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1995 році на честь трьох геніїв світової літератури – Вільяма Шекспіра (1564–1616), Мігеля де Сервантеса (1547–1616) та Інки Гарсіласо де ла Веги (1539–1616). 23 квітня народились також відомі письменники: француз Моріс Дрюон, ісландець Гальдоур Лакснесс, росіянин Володимир Набоков; з українських – Григорій Тютюнник, Василь Земляк, Олександр Гаврилюк, Василь Кухта, Андрій Курков. Ідея проведення свята виникла в Каталонії, де 23 квітня, в День святого Жорді, чоловіки традиційно дарують жінкам троянди, а ті у відповідь дарують їм книги; троянда є подарунком до кожної проданої книги. В Іспанії в місті Алкала де Енарес, на батьківщині автора “Дон Кіхота”, цього дня відбувається церемонія вручення Премії Сервантеса, яку вважають найпочеснішою для літераторів, котрі пишуть іспанською мовою (“Нобелівська премія для іспаномовних авторів”).

Всесвітній день книги і авторського права відзначають у 190 країнах світу. Окрім цього, існує ще одна традиція у сьогоднішнього свята – щорічно, починаючи з 2001 року, в цей день називається місто, якому присвоєно звання Світової столиці книги (присуджується на 1 рік).

У відбірковий комітет входять представники ЮНЕСКО та трьох міжнародних професійних видавничих організацій: Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ, і Міжнародної федерації книготорговців.

28

липня

День пам’яті Мефодія

День пам’яті Мефодія (близько 815-885), проповідника християнства, архієпископа Моравського, слов’янського просвітителя і творця слов’янської абетки, старшого брата Кирила. Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Втім, блискуча військова кар’єра його не вдовольняла і він, у пошуках сенсу життя, вирішив стати ченцем. Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства, відкривали при церквах школи, готували учнів. Оригінальні твори братів не збереглися, але існує думка, що Мефодій – автор гімну на честь Димитрія Солунського. Брати переклали Євангеліє, Апостол, літургію, служебник, фрагменти Псалтиря і требника. Мефодій разом із учнями переклав і Біблію. Своєю діяльністю Кирило і Мефодій заклали підвалини оригінальної слов’янської писемності й літератури, зокрема болгарської. У Болгарії встановлений орден “Кирило і Мефодій” – одна з найпочесніших державних нагород. Ім’я Кирила і Мефодія носила таємна політична організація української інтелігенції в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (членом братства був і Тарас Шевченко). Пам’ять святих Кирила і Мефодія щороку вшановують 24 травня в усіх слов’янських країнах. Тоді ж в Україні відзначається і День слов’янської писемності і культури.

28

липня

5 років тому в Україні розпочалася АТО на Донбасі

Цього дня, у 2014 році, розпочались бойові дії на Донбасі, так звана активна фаза АТО – збройне протистояння української армії російським окупантам.

Як відомо, у зв’язку з напруженою ситуацією на сході України, що склалася на середину квітня 2014 року, з силовими захопленнями невідомими озброєними особами ряду українських міст – Слов’янська, Горлівки, Краматорська, Костянтинівки, Лиману (тоді – Червоного Лиману), Бахмута (тоді – Артемівська), Покровська (тоді – Красноармійська) та ін., 14 квітня тодішній секретар РНБО і виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про введення в дію рішення РНБО “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”. Тоді ж на півночі Донецької області розпочались активні бойові дії. 15 квітня в рамках операції український спецназ без жертв звільнив від російських сепаратистів аеропорт Краматорська – надзвичайно важливий стратегічний об’єкт для обох сторін конфлікту. Саме ж місто Краматорськ, як і Слов’янськ, було звільнено лише 5 липня. Українській армії вдалося зупинити наступ ворога, але й на сьогодні частина Донецької та Луганської областей України залишаються під окупацією проросійських бандформувань. Утім, найнепоправнішими є людські жертви.

28

липня

Всесвітній день авіації та космонавтики

Відзначається за рішенням Міжнародної авіаційної федерації. 12 квітня 1961 року громадянин СРСР Юрій Гагарін на космічному кораблі “Восток” вперше у світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши еру пілотуємих космічних польотів. Цього ж дня світова громадськість відзначає і Міжнародний день польоту людини в космос. Рішення було ухвалене 7 квітня 2011 року на 65-й сесії Генеральної Асамблеї ООН і було присвячено 50-й річниці першого польоту людини в космос.

В Україні сьогодні професійне свято тих, хто є дотичним до космонавтики – День працівників ракетно-космічної галузі України. Свято встановлене згідно з указом президента від 13 березня 1997 року.

Свого часу українські науковці зробили величезний внесок у розвиток радянської космонавтики, що дозволило СРСР бути провідною космічною державою. Численні українські наукові установи, конструкторські бюро, промислові підприємства були причетні до багатьох найважливіших космічних перемог СРСР – від перших польотів у космос до створення й запуску космічного ракетного комплексу “Енергія-Буран”.

Донедавна Україна входила до топ-5 країн за кількістю космічних запусків, але нині, переважно через брак коштів, втрачає раніше завойовані позиції. Наразі пріоритетним напрямком української космонавтики є міжнародна співпраця, участь у реалізації міжнародних проектів.

Також сьогодні

День скаута в Україні

Цього дня, 1912 року, відбулась перша присяга українського “Пласту” – національної скаутської організації України. Перша українська організація “Пласту” виникла при філії Академічної гімназії у Львові в 1911 році за активної участі Петра Франка та Івана Чмоли. Відразу була взята назва “Пласт” (у запорізьких козаків пластунами називали розвідників – тих, хто вистежував ворога в прикордонних болотах).

Згодом, 1913 року, сформувався Організаційний пластовий комітет, який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР.

Масовості пластовий рух набув у 1921 році з виходом першого українського підручника “Життя у “Пласті”” за редакцією Олександра Тисовського. Пластові організації виникали повсюди в Україні, але польська влада в Західній Україні і радянська в Східній почали рішучий наступ на скаутський рух. Його активісти були фізично знищені, з 1930 року “Пласт” працював у підпіллі, а з 1939-го – за кордоном.

Діяльність “Пласту” була відновлена в Україні на початку 1990-х років. Нині “Пласт” – найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу та об’єднує пластунів України й української діаспори.

28

липня

Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона

Відзначається в день народження англійського лікаря Джеймса Паркінсона (1755-1824), який 200 років тому (1817) вперше описав хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи.

Його дослідження називалося “Есе про тремтячий параліч”, але праця не була належним чином оцінена сучасниками. Лише в 1857 році науковці звернули на неї увагу, а французький невролог Жан Шарко запропонував назвати хворобу на честь британця. Хвороба Паркінсона є найбільш частим нейродегенеративним захворюванням після хвороби Альцгеймера.

Захворювання зустрічається повсюди. Його частота коливається від 60 до 140 осіб на 100 тисяч населення, число хворих значно збільшується серед представників старшої вікової групи.

Питома вага людей з хворобою Паркінсона у віковій групі старше 60 років становить 1%, а старше 85 років – від 2,6% до 4%. Найчастіше перші симптоми захворювання з’являються в 55-60 років. Проте у ряді випадків хвороба може розвинутися і у віці до 40 (хвороба Паркінсона з раннім початком) або до 20 років (ювенільна форма захворювання).

На сьогодні хвороба Паркінсона є невиліковною, всі існуючі методи лікування спрямовані лише на полегшення її симптомів. За висновками науковців, чоловіки хворіють дещо частіше, ніж жінки. А от суттєвих расових відмінностей в структурі захворюваності не виявлено.

28

липня

Роковини авіакатастрофи під Смоленськом

10 квітня 2010 року неподалік Смоленська під час посадки на військовому аеродромі “Смоленськ–Північний” зазнав катастрофи літак Ту-154, на якому перебували президент Республіки Польща Лех Качинський з дружиною та члени вищого керівництва Польщі. Всі 88 пасажирів та 8 членів екіпажу літака загинули. Польська делегація летіла в Катинь для участі в меморіальних заходах, присвячених 70-м роковинам розстрілів НКВС польських військових у 1940 році.

Спочатку Комісія державної авіації з розслідування авіакатастроф МВС Польщі визнала причиною катастрофи помилку екіпажу, визначивши як чинник інциденту недостатнє аеронавігаційне забезпечення польоту з боку диспетчерів аеродрому “Смоленськ-Північний”. Але невдовзі Польща поновила розслідування – партія “Право і справедливість”, яка прийшла до влади, вважає, що під час попереднього слідства були приховані важливі факти. До того ж, як виявилося, у 2012 році в Польщі було знищено частину секретних документів про Смоленську авіакатастрофу. У 2016 році міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич назвав катастрофу під Смоленськом терактом, хоча й не звинуватив напряму Москву у злочині. 3 квітня 2017 року з’явилися повідомлення про те, що “Генеральна прокуратура Польщі висунула звинувачення на адресу російських диспетчерів і “третьої особи” в умисному провокуванні катастрофи літака Ту-154 колишнього президента Леха Качинського в Смоленську”. Москва ж усі обвинувачення відкидає.

28

липня

Роковини трагедії біля Будинку уряду Тбілісі

Цього дня у 1989 році в столиці Грузії Тбілісі силами Радянської армії жорстоко придушено мирну демонстрацію. Трагедія 9 квітня, а саме так називають ті події у Грузії, сталася на тлі чергового загострення грузино-абхазького конфлікту. В березні 1989 року Абхазія заявила про намір вийти зі складу Грузії і стати окремою союзною республікою. У відповідь на це Грузією прокотилася хвиля несанкціонованих мітингів. 4 квітня під проводом одного з лідерів національного грузинського руху Звіада Гамсахурдіа розпочався безстроковий мітинг в Тбілісі, який з 6 квітня почав проходити під антирадянськими і антикомуністичними гаслами. Це налякало місцеву владу, і вона звернулася за допомогою до Москви, попросивши надати військову допомогу. На вищому рівні було ухвалено рішення про негайне направлення в Тбілісі підрозділів силовиків.

7-8 квітня вони вже були на вулицях грузинської столиці. Почалися поодинокі сутички між мітингувальниками та прибулими військовими. 9 квітня в хід пішли гумові кийки, сльозогінний газ, саперні лопатки. Демонстранти почали залишати площу, але майже всі виходи з неї були перекриті автотранспортом, що різко зменшило шляхи евакуації, виникла паніка та масова тиснява. Результатом цієї спецоперації стала смерть 19 людей (за офіційними даними), 17 з яких – жінки. За тими ж офіційними даними, загибель людей сталася в результаті задушення під час тисняви. Керівництво СРСР відмовилося взяти на себе відповідальність за події під час розгону демонстрації.

Наступного дня на знак протесту проти розгону мітингу місто Тбілісі і решта країни розпочали страйк, а також було оголошено національний 40-денний траур. Рівно через два роки, 9 квітня 1991 року, Верховною Радою країни було ухвалено “Акт про відновлення незалежності Грузії”. А у пам’ять про трагічні події 9 квітня 1989 року в Тбілісі, в Грузії відзначається День національної єдності, громадянської злагоди і пам’яті загиблих за Батьківщину.

28

липня

Благовіщення

Сьогодні у християн східного обряду свято Благовіщення Пресвятої Богородиці

Благовіщення – одне з головних свят у православному календарі. Благовіщення це власне “блага”, або “добра звістка”. Свято відзначається з ІV століття і присвячене події, що описана в Євангелії апостолом Лукою. Діва Марія дала обітницю все своє життя зберігати цноту. Коли прийшов час заміжжя, священики, за Божим промислом, обручили її з Йосипом. Після цього Діва Марія мешкала в його будинку в Назареті. В Євангелії розповідається, що до Неї з’явився архангел Гавриїл і сповістив благу звістку – про майбутнє народження нею Ісуса Христа – Сина Божого і Спасителя світу. Слова архангела були першою благою вістю не тільки для Діви Марії, але й для всього людства після його гріхопадіння, тобто від часів Адама і Єви. Гавриїл також пояснив, що зачаття відбудеться чудесним чином – силою Святого Духу. Діва Марія зі смиренням прийняла Божу волю, відповівши: “Се, Раба Господня, хай буде Мені по слову Твоєму”. В церковному розумінні, коли Марія висловила свою згоду, відбулось зачаття Ісуса Христа. Саме з цієї миті Слово стало плоттю. Тому свято Благовіщення відзначається рівно за 9 місяців до Різдва Христового. Сенс свята полягає в тому, що прославляється смирення Діви Марії. Завдяки цьому Бог втілився і став людиною. Так само, як колись через Єву у світ увійшла смерть, так само тепер через Діву Марію у світ повернулося життя. Одним із давніх звичаїв, пов’язаних зі святом Благовіщення, є обряд випускання цього дня на волю птахів, що символізує звільнення людської душі від рабства гріха.

28

липня

День рятівника

День рятівника відзначається щороку згідно з Указом Президента України від 12 вересня 2008 року. День рятівника є професійним святом не тільки працівників усіх аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, інших спеціальних формувань, його відзначають також громадяни, які внесли свій вагомий внесок у справу ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту життя і здоров’я людей.

Нині всі рятувальники України підпорядковуються Державній службі з надзвичайних ситуацій, яка забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідацію надзвичайних ситуацій, рятувальну справу, гасіння пожеж, пожежну та техногенну безпеку, діяльність аварійно-рятувальних служб, а також профілактику травматизму невиробничого характеру.

Представники ДСНС протистоять пожежам і повеням, епідеміям і пандеміям, буревіям і зсувам ґрунту, вибухам газу і снігопадам, автомобільним та будь-яким іншим аваріям.

Створено Українську Центральну Раду, 1917

17 березня 1917 року у Києві на Володимирській 42, в приміщенні українського клубу “Родина” з ініціативи Товариства українських поступовців, за участю українських політичних партій, військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій, було створено Центральну Раду – найвищий орган самоврядування українського народу. Очолив її відомий вчений-історик Михайло Грушевський.

Виконавчим органом Центральної Ради став Генеральній секретаріат, очолюваний Володимиром Винниченком. До його складу входили соціал-демократи, соціал-революціонери, соціал-федералісти та безпартійні. Центральну Раду визнав Тимчасовий уряд колишньої Російської Імперії.

28

липня

Роковини Куренівської трагедії

Цього дня, у 1961 році, в Києві сталася Куренівська трагедія – техногенна катастрофа, коли селевий потік із Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку й призвів до численних жертв.

О 8:30 13 березня дамбу прорвало – велетенський вал (початкова висота складала близько 14 метрів) болота зі швидкістю 3-5 метрів за секунду ринув донизу, зносячи все, що траплялося на його шляху – житлові будинки, промислові будівлі, транспорт, дерева. За 10 хвилин розріджена пульпа досягла Куренівки і за півгодини залила площу 30 гектарів. Під товщею пульпи, що на очах застигала, перетворюючись на камінь, опинився увесь район від парку ім. Фрунзе до Подільського узвозу. Все відбувалося надзвичайно швидко і люди практично не встигали рятуватися. Значно ускладнювало ситуацію й те, що це був ранок робочого дня, по суті, година пік. Епіцентром трагедії стали вул. Фрунзе і депо ім. Красіна, яке було знищене разом з більшістю працівників (загинуло майже 50 осіб). Офіційна влада замовчувала інформацію про наслідки Куренівської трагедії, реальні цифри загиблих так і не були названі – оголосили тільки про загибель 145 людей, тоді як за неофіційними даними, під час трагедії загинуло близько 1 500 осіб. Катастрофа знищила 22 приватні одноповерхові будинки, 5 двоповерхових, 12 одноповерхових будинків, два гуртожитки.

Лише в роки української незалежності було належним чином вшановано їхню пам’ять – встановлено декілька меморіальних знаків та пам’ятник.

28

липня

Міжнародний жіночий день

16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976–1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю. Вже понад століття жінки відстоюють свої права, ведуть боротьбу за рівноправ’я з чоловіками. І навіть на початку ХХІ століття це не втратило своєї актуальності. Сьогодні, абстрагувавшись від пролетарсько-соціалістичного походження цього Дня, варто згадати тих, хто були першими.

Отже, перша жінка-медик – американка Елізабет Блекуелл. У 1849 році вона стала першою жінкою – доктором медицини у світі. У Європі першою жінкою-лікарем стала українка Софія Окуневська–Морачевська, і сталося це у 1895 році. Перша жінка-авіатор – американка Амелія Ергарт, яка вперше піднялася в небо у 1920 році, а згодом встановила чимало рекордів, зокрема, у 1932 році перелетіла через Атлантику. Перша в світі жінка прем’єр-міністр – Сірімаво Бандаранаїке. Вона очолила уряд Шрі-Ланки у 1960 році (Індіра Ганді у цьому списку друга). Першою в світі жінкою-президентом стала Марія Естела Мартінес де Перон у 1974 році.

28

липня

День народження Василя Симиренка

Василь Симиренко – український промисловець, винахідник, інженер-конструктор та технолог у галузі цукроваріння, меценат української культури.

Він походив з відомого українського роду промисловців-цукроварів. Його батько був одним із засновників і керівників фірми “Брати Яхненки і Симиренко”.

Сам Василь Федорович був власником цукроварні в селі Сидорівка на Канівщині, на якій уперше в Україні почали виготовляти і експортували за кордон пастилу.

Також Василь профінансував будівництво першого в Україні пароплава з металічним корпусом, який назвав “Українець”. Симеренко впродовж багатьох років матеріально підтримував майже всі українські видання – “Киевская Старина”, “Науково-літературний вістник”, “Україна”, перші всеукраїнські газети “Громадська думка”, “Рада”.

Його коштом вийшла ціла низка книжок і видань “Кобзаря”. Він дав 100 тис. крб. золотом на придбання у Львові будинку для Наукового товариства ім. Т. Шевченка, зібрав грошовий фонд на розвиток Київського політехнічного інституту, фінансував створення хору Миколи Лисенка та його закордонну подорож.

Окрім того, всіляко підтримував українських літераторів, зокрема Михайла Коцюбинського, Лесю Українку, Павла Чубинського, Михайла Драгоманова та Михайла Грушевського.

Останні роки свого життя Симиренко мешкав у Києві, де й помер у грудні 1915 року і був похований на Аскольдовій могилі. Він склав заповіт, за яким усі свої кошти – до 10 млн карбованців, віддав на потреби української культури, а свій будинок у Києві на вул. Десятинній, 9, побудований архітектором Володимиром Ніколаєвим, – Українському науковому товариству. Нині там знаходиться посольство Великої Британії.

28

липня

Тризуб затвердили Малим гербом України

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба України. Відкритий конкурс щодо створення проекту Державного герба України, відповідно до Постанови Верховної Ради, було оголошено 24 червня 1991 року (тобто ще за СРСР). Переміг у конкурсі проект історика-геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького. На думку Гречила, тризуб у графічній традиції періоду правління Великого князя Володимира прийнято невипадково, оскільки “саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі. У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності”. Наразі Великий Державний герб України досі не затверджено.

Також цього дня у 2014 році відбувся:

Штурм Майдану і підпал будівлі Федерації профспілок України

Після тривалих бійок ввечері 18 лютого мітингувальників відтіснили на Майдан. У ніч із 18 на 19 лютого протистояння стало ще запеклішим. Протестувальники відбивалися бруківкою, піротехнікою та “коктейлями Молотова”. Силовики пригнали до Майдану водомети, намагаючись загасити полум’я, але спроби були марними. До того ж, “беркутівці” намагалися штурмувати барикади навіть БТРами, але невдало.

О 01:00 загорівся Будинок профспілок. Активісти, котрі вибігали з нього, повідомляли, що всередину з даху та з першого поверху зайшли бійці “Беркуту”, які навмисне спричинили пожежу. Коли полум’я охопило більшу частину будівлі, там ще лишалися люди. Їх рятували за допомогою підйомного крану та мотузок. Пожежу вдалося погасити лише 20 лютого.

Вранці 19 лютого правоохоронці знову розпочали штурм Майдану. Того дня загинуло 8 осіб, завдано тілесних ушкоджень 206 особам, з них 35 – тяжкі, 31 – середньої тяжкості.

28

липня

Стрітення Господнє

Сьогодні у християн східного обряду останнє велике свято зими – Стрітення. За Євангелієм, цього дня маленького Ісуса принесли в Єрусалимський храм для обряду посвячення Богу. Сталося це на сороковий день після Його народження. У храмі Богородицю з Немовлям зустрів старець Симеон, котрому було відкрито Святим Духом, що він не помре, поки не побачить очікуваного в Ізраїлі Месію (“помазаника”, “царя”). За переказами, Симеон чекав на цю подію 350 років. Побачивши немовля Ісуса, він упізнав у Ньому Спасителя. Старець взяв Богонемовля на руки і передрік, що в цій дитині – спасіння для всіх народів.

Також сьогодні:

День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

День вшанування встановлено згідно з Указом президента від 11 лютого 2004 року.

Після закінчення Другої світової війни українські військові брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. За часів СРСР вони виконували “інтернаціональний” обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших “гарячих” точках.

Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь майже 40 тисяч військовослужбовців.

Міжнародний день дітей, хворих на рак

Міжнародний день дітей, хворих на рак, який відзначається з 2003 року в більш ніж 40 країнах світу під патронатом Міжнародного товариства дитячих онкологів (SIOP).

28

липня

День святого Валентина – щорічне свято, яке припадає на 14 лютого. Назва походить від святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька церква.

Валентин, за версією католицької церкви, дійсно зцілив сліпу дівчинку – доньку сановника Астерія. Астерій увірував у Христа і прийняв хрещення. Клавдій після цього наказав стратити Валентина. Тобто Валентин постраждав за віру, а тому й був зарахований до лику святих.

Більш романтична інша легенда. У 269 році римський імператор Клавдій II заборонив своїм легіонерам одружуватися, щоб сім’я не відволікала їх від військових справ. Але знайшовся єдиний у всьому Римі християнський проповідник Валентин, який співчував закоханим і намагався їм допомогти. Він мирив посварених, складав для них листи з зізнаннями у коханні, дарував квіти молодому подружжю і таємно вінчав легіонерів – усупереч закону імператора.

Клавдій II, дізнавшись про це, наказав схопити священика і кинути його до в’язниці. Але й там Валентин продовжував творити добрі справи. Він закохався в сліпу дочку свого ката і зцілив її. А сталося це так: перед стратою молодий священик написав дівчині прощальну записку з поясненням в любові, підписану: “Від Валентина”. Отримавши цю звістку, дочка тюремника прозріла. Валентина стратили 14 лютого 269 року. Відтоді люди відзначають цей день як свято закоханих.

Через двісті років Валентина проголосили святим покровителем всіх закоханих.

28

липня

19 січня 2014 року мирна акція протесту проти «Диктаторських законів» поступово переросла в жорстоке протистояння мітингувальників з міліцією та внутрішніми військами.

Після прийняття Верховною Радою України так званих «диктаторських законів» 16 січня протестна ситуація в Україні значно загострилася. Громадськість вимагала від опозиційних політиків конкретних дій для зупинення наростаючої диктатури Януковича. У відповідь, ті організували чергове Всенародне Віче.

19 січня, на свято Водохреща, на Майдані Незалежності в центрі Києва зібралося восьме за рахунком Віче. Десятки тисяч людей, які стомилися другий місяць безцільно стояти на майдані, відкрито висловлювали обурення політикам за їх бездіяльність, нездатність сформувати єдину програму дій та вибрати з поміж себе лідера.

Після того, як Арсеній Яценюк у властивому для себе популістичному стилі заявив, що лідером майдану є народ — народ почав голосно його освистувати. А коли всім стало зрозуміло, що на цьому пропозиції у політиків закінчилися — на сцену вийшли представники автомайдану та запропонували йти ходою до Верховної Ради щоб заставити депутатів відмінити скандальні закони.

Частина протестувальників великою колоною рушила до урядового кварталу по вулиці Грушевського. Але, напроти стадіону «Динамо» імені В.Лобановського дорогу їм загородили міліцейські сили спецпідрозділу Беркута та Внутрішніх військ. Дорога була заблокована автобусами та військовими вантажівками. Деякий час активісти намагалися вести переговори з силовиками, а потім почався штурм.

28

липня

«Марш мільйона» — третє Всенародне Віче Революції Гідності, що відбувся в центрі Києва. За різними оцінками в мітингу взял участь понад мільйон людей.

8 грудня 2013 року відбулося третє за ліком Народне Віче Революції Гідності (Євромайдану). Оскільки влада, на чолі з тодішнім Президентом Віктором Януковичем, проігнорувала вимоги попереднього Віче, то рівно через тиждень, в неділю, люди знову зібралися протестувати на центральних площах Києва та інших міст України. За різними оцінками, тільки в Київському мітингу взяло участь понад мільйон учасників.

Зі сцени Майдану виступили політичні, громадські та культурні діячі. Тодішній голова політради ВО «Батьківщина» Олександр Турчинов оголосив намір почати блокаду урядових будівель в ценральній частині Києва. Також опозиція дала Віктору Януковичу 48 годин на виконання вимог Майдану. В іншому випадку пригрозили блокувати його резиденцію в Межигір’ї, що розташована недалеко від столиці України.

Після завершення офіційної частини заходу, мітингувальники організовано рушили до урядового кварталу де за декілька годин спорудили кілька барикад та блок постів, чим фактично заблокували роботу всіх урядових установ. Зокрема, були заблоковані вулиці Грушевського, Лютеранська, Круглоуніверситетська, перехрестя Шовковичної та Богомольця.

За планом організаторів, у випадку подальшого ігнорування вимог Майдану владою, вони планували постійно розширювати блокаду на нові вулиці та урядові установи. Саме з цього дня активну роль в революції почав відігравати «Автомайдан», який особливо відзначився в блокуванні заміської резиденції Януковича в Межигір’ї днями пізніше.

Також в цей день відбулася інша, не менш знакова подія, а саме — повалення пам’ятника Леніна на бульварі Шевченка в центрі Києва. Нагадаємо, що перша спроба повалення відбулася неділею раніше та була зупинена міліцією. Але цього дня мітингувальники виявилися краще підготовленими і їм, за допомогою тросів, вдалося таки повалити тоталітарний ідол минулого та розібрати його на сувеніри. А так як міліція не втручалася, то і жодного сувеніру їм не дісталося.

Саме ця акція стала початком історичного всеукраїнського флешмобу під назвою «Ленінопад». В результаті ленінопаду тільки за зиму 2013-2014 років по всій Україні було знесено чи пошкоджено сотні ідолів радянського тоталітарного режиму.

28

липня