Артур Панов планує відновити по пам’яті написану у в’язниці книгу (ВІДЕО)

Один з наймолодших звільнених політв’язнів, 21-річний Артур Панов, на волі лише два тижні. Хлопця затримали в 2015 році в Ростові, коли він їхав транзитом через місто з Луганська до Києва. На той момент йому було всього 17 років.

Українця в Росії засудили до восьми років колонії за сфабрикованою справою про тероризм. Про Артура Панова ЗМІ писали найменше – хлопця в російській в’язниці тримали в повній ізоляції від зовнішнього світу. Після звільнення він готується до активного громадського й навіть політичного життя. Детальніше про це – в наступному сюжеті з циклу “Звільнені“.

“Я не збирався вбивати мирних жителів і підкладати вибухівку, наприклад, на залізничний вокзал. Але їм (російським правоохоронцям – ред.) Треба було довести, що я готував не диверсію, а саме терористичний акт”, – говорить Артур.

Про тюремну камеру хлопець згадує з жахом. Каже, вона була дуже маленька і незручна. Там були тільки ліжко, стіл, лавка, туалет і умивальник.

“Могли забрати матрац, наприклад. Я повинен був спати просто на залізному ліжку. В лютому 2016 року було дуже холодно, опалення не було, і я застудив нирки. Було настільки боляче, що не міг навіть вставати”, – згадує колишній політв’язень.

Тоді лікаря до Артура не пустили – вирішили, що він симулює. Нестерпний біль змусив Панова зробити відчайдушний вчинок.

“На відеокамеру я порізав собі руку, щоб привернути увагу. Розібрав бритву й лезом порізав. Залишилися три шрами. Іншого шляху у мене не було…”, – каже хлопець.

Шлях додому для Панова почався 27 серпня. Його перевезли в Москву і звідти до Києва. В день обміну хлопець не міг стримати емоцій.

“Не міг повірити, що нарешті все закінчується. Серце билося дуже сильно. Відчуття в момент, коли літак сідав в Києві, не передати словами. Це було чудово!”, – ділиться емоціями колишній в’язень Кремля.

В “Борисполі” Артура зустріла мама, яка приїхала з окупованого Донбасу.

За словами Панова, зараз він себе добре почуває, готовий до роботи та навчання.

“Зараз я хочу пов’язати своє життя з військовою справою. Я не хочу, щоб це була лише вояччина, а щоб акцент був також і на політику”, – зазначає він.

До війни Панов писав вірші, а у в’язниці взявся за прозу. Однак рукопис знищили. Тепер Артур хоче по пам’яті відновити книгу і дати їй нове життя.

Більше серій з циклу “Звільнені” дивіться за посиланням.