Архів національної пам’яті: всі документи радянських силових структур зберуть в одне сховище (ВІДЕО)

Україна створює Архів національної пам’яті – загальне сховище для всіх розсекречених документів з 1917 до 1991 року. Десятки архівів радянських силових структур будуть знаходитися в одному місці, а для полегшення пошуків інформації їх переведуть в електронний вигляд. Яким буде архів – розкажуть журналісти UATV у фінальній серії циклу “Повернені із забуття“.

Майбутнє сховище поки є режимним об’єктом і знаходиться за високим парканом з колючим дротом. Пропускають туди лише за паспортом. Раніше тут зберігав свої документи Національний банк, а після реконструкції будівля стане доступною для всіх бажаючих.

Старі полиці та ящики в приміщенні замінять модульними стелажами, поставлять сонячні батареї та теплові насоси – це все для створення особливих умов зберігання унікальних паперів.

“Ми хочемо зробити архів, який би руйнував міфи. Це і міфи історії, і міфи щодо самого архіву – що це щось страшне, приблизно таке, як ми зараз бачимо – похмуре, запилене, щось закрите, із суворим порядком пропуску”, – відзначає директор Архіву національної пам’яті Ігор Кулик.

У проєкті – світлий читальний зал, open space для виставок, конференцій, презентацій і кімната психологічної підготовки.

“Я пам’ятаю випадок в архіві СБУ, коли бабуся отримала нарешті документ про свого батька. Вперше побачила його фото, підпис, дізналася щось більше, аніж удома їй розповідали. І вона півтори години просто сиділа біля читального залу і все це обдумувала. Насправді було страшно за її емоційний стан”, – згадує Кулик.

Переведення розсекречених документів силових структур у цивільні архіви – європейська практика. Зібрати їх в одному місці – унікальна операція, адже по всій Україні в архівах СБУ, МВС, служб розвідки і виконання покарань перебуває близько 4 мільйонів справ.

“Зовні – наче 4 поверхи, а насправді їх вісім. Всередині це майже 13 тисяч квадратних метрів. В Архіві національної пам’яті зберуть усі документи радянських репресивних органів. Це буде певна точка входу. Якщо шукаєш інформацію про ХХ століття, якщо в родині переказують, що когось було репресовано, то вже не треба буде думати, куди звертатися”, – говорить директор Архіву національної пам’яті.

Щоб можна було знайти ці документи з будь-якої точки планети, їх оцифрують. Серед доступних на сьогодні в інтернеті списків репресованих немає жодного повного, також в них немає жертв режиму, яких досі не виправдали.

“Процес реабілітації дійсно важливий для держави, важливий для людини. Це відновлення чесного імені. Це певна моральна компенсація за втрачене здоров’я, втрачене життя”, – додає Ігор Кулик.

Скасовує радянські судимості політв’язнів Національна комісія з питань реабілітації. Звернення приймають регіональні комісії при обласних держадміністраціях.

“Чим більше відомо біографічних даних – де народився, коли і де був заарештований, де відбував покарання – тим швидше комісія зможе зібрати документальну базу, яка є в архівах”, – говорить директор Архіву національної памяті.

Єдина база даних дозволить з’ясувати, скільки людей незаслужено залишаються ворогами народу, шкідниками та шпигунами.